Брама

«Матінка добре виглядає, правда, Фіорело?»

«Так, — погодилася птахиня, не зводячи погляду з камінця кольору веселки, який Матінка Казкового Світу тримала в руках. —Я вперше бачу такий гарний камінь…»

«Я вже бачила його, — відповіла дівчинка. — Якось він допоміг мені мандрувати… Це він кличе нас до Люмінелії?»

 — І так, і ні. Від вас залежить, чи побачите ви вхід до країни, де завжди світило сонце й лунав дитячий сміх, де струмують алмазні води й щоранку трубить Золотий Ріг, — мовила Матінка й кинула камінець на хмаринку.

Та не поглинула його. Камінець залишився на місці, а небо спалахнуло всіма барвами веселки. Поруч із Риммою та Фіорелою з’явилася нова хмаринка, з якої лунав той самий знайомий голос:

— Риммо, йди до нас…

— Матінко? — тихо озвалася дівчинка.

 — Той, хто знайде вхід до цієї країни, знайде відповідь на своє запитання, — сказала Матінка тихо, але так, що кожне слово лягало просто в серце. — Було б легше мені все розповісти, та набагато краще, якщо ти дізнаєшся сама.

 — Матінко, якщо я піду з Риммою, з дітьми все буде добре? — завагалася Фіорела. Їй однаково хотілося вирушити в дорогу, і водночас було страшно, що без неї птахам і феям стане важче берегти дитячі сни.

 — Усе під моїм захистом. Ні про що не турбуйтеся, — відповіла Матінка й по черзі поцілувала їх. — Не забувайте мріяти й вірити.

 — Не забудемо, — в один голос відповіли вони.

Римма обійняла птахиню, і разом вони зробили крок уперед. Там, де ще мить тому було порожнє небо, з’явилася брама, усіяна алмазами й трояндами роси.

«Готова?» — подумки запитала Римма.

«Так».

Вони зробили ще один крок, і з брами пролунав голос:

У Люмінелії завжди ясні дні —

Там сонце сміється в кожнім вікні.

Там чути дзвінкий сміх щодня,

Бо править у ній ельфійська дочка.

Там алмазні води тихенько струмлять,

І в Золотий Ріг щоранку трублять.

Люмінелія — край, де кожен все знає,

Де трояндові гори біль забирають,

Щоб кожне серденько стало привітним...

І кожен, хто прийде туди, знайде шлях до світла.

Фіорела й Римма разом ступили до брами. Світло зімкнулося за їхніми спинами, і Матінка Казкового Світу з полегшенням зітхнула:

— Мрійливість і віра в чудо мають велику силу. Інколи навіть сильнішу за магію.