Розділ 39

Повернувшись на галявину ми з Арієм, не відразу помітили майстра Аріуса, що виявилося досі нас чекав. Тож ледь не підскочили на місці від несподіванки, коли за нашими спинами з тіні дерев прозвучало питання:

– Ну, і як ви сходили? Пройшли співбесіду?

– Тату! Ти нас злякав! - вигукнув Арій - ми гадали ти пішов...

– Чого б це? - здивовано запитав він, підводячись з трави, та підходячи до нас - я ж нібито не казав, що піду. Так що? На коли вам призначили вступні іспити?

– Нас зарахували поза конкурсом. Лише на підставі показників наших сил - повідомила я - і за два тижні вже має розпочатися навчання

– Так це ж просто чудово! Але, як же розгляд спірного питання з Валгусом? - стривожено запитав Аріус - це ж не стане на перешкоді вашого навчання?

– Та, начебто, ні. Про дату засідання з розгляду даного питання нас сповістять. Має прийти вісник, тож ми маємо встигнути за ці два тижні. А ще, нас попередили, що з нами туди мають прибути й наші батьки.

– Ну, що ж: треба - отже треба. Будемо! - абсолютно серйозно промовив майстер, а побачивши мої вагання, обійняв мене за плечі та впевнено додав - Я поговорю з твоїми батьками, і ми всі будемо у призначений час. Питання лише куди?

– Так, нас заберуть звідси порталом - впевнено промовив Арій.

Запрошення мало прибути лише за кілька днів, тож попросивши Нікоса повідомити якщо щось надійде для нас, ми відправилися на кілька днів в будинок моїх батьків.

І поки ми з мамою збирали речі, які як їй здавалося, мені знадобляться у майбутньому сімейному житті, Арій вирішив протестувати Натана на рівень його підготовки до вступних іспитів.

Тож, вони майже увесь час проводили на академічному полігоні, де Натана познайомили з декількома ірлінгами зі старших курсів. Вони теж володіли магією повітря, тож на власному прикладі пояснювали та показували взаємозв'язок магії та сили.

А за кілька днів від лорда Нікоса прийшло повідомлення про отримання магічного вісника на наше ім'я, з приписом якнайшвидше прибути. Адже, як виявилося, магічний вісник не давав нікому до себе навіть наблизитися. Він так і зависнув посеред кабінету не даючи проходу. Ну, тобто підійти ближче ніж на метр до нього не вдавалося. Тож, лордові Нікосу довелося вилетіти зі свого кабінету через вікно, та закрити приміщення аби інші туди не потрапили.

Та варто було лише нам прибути, як конверт застиг на місці ніби скануючи приміщення, а потім обережно підплив до нас і тихо опустився на мою розкриту долоню.

Це дійсно було запрошення на засідання з розгляду спору між Творцем світу Амбер та Іридією іт Флейм Вінгс. Також запрошувалися наші батьки, та й імператор з лордом Нікосом, у ролі свідків.

Несеєм та Нікос, на диво, навіть нічого не запитували лише сказали: "Треба, значить треба!"

Тож у призначений час, на все тій же галявині, на нас вже чекав Кіпер. Він без зайвих слів відкрив нам портал і ми усією компанією опинилися на сходах величної світлої будівлі з масивними дверима та двома височенними кам'яними постатями по обидві сторони від них.

– Це будинок суду - пояснив Кіпер поки ми розглядали усе навколо - він розміщений на перехресті світів, щоб кожній істоті, за потреби, було зручно сюди переміститися. Та й магічний фон тут лояльний до кожного, тож це дає можливість кожному відчувати себе комфортно та перебувати у рівних умовах.

Опинившись всередині, я не змогла втриматись від розглядання приміщень. Тож, пройшовши уперед кілька кроків, я зупинилася, все ще тримаючи Арія за руку та почала роздивлятися навкруги. Ми стояли посеред доволі просторого та світлого холу, у правий і лівий бік якого, розходилися у протилежні сторони доволі широкі коридори. Навпроти від вхідних дверей розташовувалися  широкі сходи, які вели вгору. Все було виконано з матеріалу віддалено схожого на земний мармур піщаного кольору з ледь помітними вкрапленнями чорного та червоного, а де-не-де ще виблискувало наче золото.

– Коридори ведуть у кімнати для очікувань, де можна обговорити щось із представниками захисту чи звинувачення, або ж просто дочекатися винесення рішення стосовно свого питання. Вгору сходи ведуть безпосередньо до зали засідань - не голосно пояснив Кіпер, що непомітно та терпляче чекав нас поблизу - Я міг би й більше розповісти та, на жаль, змушений вас трохи поквапити. Оскільки розгляд вашої справи розпочнеться за кілька хвилин. Потім, гадаю, у вас буде ще можливість розглянути будівлю і кімнати для гостей.

– О, так звичайно! Дякую - промовила я трохи ніяковіючи. Адже поводила себе, як маленька дівчинка, що вперше побачила якусь дивину.

Та на моє щастя, мене оточували доволі тактовні істоти. Тож, кілька щирих та відкритих посмішок, і ми рушили до зали засідання. Піднімаючись сходами ми опинилися на між сходовому майданчику, від якого на ліву та праву сторони розходилися сходи.

– Це для того, аби суперечок не виникало. Ну, якщо двом протилежним сторонам потрібно йти одночасно. А так вони мають можливість піти різними шляхами аби не перетинатися зайвий раз.

– Як добре, що нам не треба нічого ділити - пошуткував Несеєм, і ми рушили по сходах, що були ліворуч. А за кілька хвилин стояли вже перед дверима до зали.

– Тут я маю вас залишити. Далі мені не можна. Я вас буду чекати на першому поверсі. Мене сповістять про завершення засідання, тож зустрінемося внизу біля сходів - швидко пояснював Кіпер - І ще, під час засідання, на залу накладається анти звуковий купол. Тож, те що буде проголошено там - там і залишиться!