Розділ 24

Арій був, мабуть, ще занадто слабким. Оскільки встаючи зі свого стільця, він не втримав рівновагу, і стілець з гуркотом впав на підлогу. Це змусило мене здригнутися від несподіванки та вскочити зі свого місця. Але тієї ж секунди я усвідомила, що зовсім нічим не можу йому допомогти. Я не можу нічого для нього зробити. І все що мені залишається, то лише не заважаючи залишатися осторонь, чекаючи поки хтось інший прийде на допомогу.

– Знов. І так щоразу - подумала про себе я і від власної безпорадності, лише стисла міцніше кулаки.

Тим часом Мірая швидко підняла впавший стілець, заспокоюючи що усе гаразд, і що нічого страшного. Майстер Аріус допоміг синові добратися до ліжка. Ще кілька хвилин від ліжка чулося шурхотіння та заспокоююче бурмотіння матері Арія. А потім жінка знов підійшла до столу, та судячи зі звуків, почала прибирати брудний посуд. І знову я почувалася себе нікчемною. Ні на що не здатною приживалкою. І коли я вже була розвернулася, орієнтуючись на спогади, до дверей аби вийти з кімнати та не заважати сім'ї розмовляти, то почула питання:

– І куди це ти зібралась? - не голосно, здивовано запитав Арій – Іди-но сюди, і сідай поруч. Ця розмова стосується тебе.

Постоявши в нерішучості кілька миттєвостей, я обережно рукою намацала стіл. І встаючи до нього спиною зробила кілька впевнених кроків вперед. А далі тримаючись вже за спинку ліжка, обійшла його та присіла на самий краєчок.

– Ріно, сідай ближче - пролунало з іншого краю ліжка, на мої дії. І бачачи мої вагання Арій додав - якщо ти не сядеш поруч зі мною, то я не вимовлю жодного слова.

Зі сторони почулося хмикання та веселий смішок. Тож аби не привертати до себе зайвої уваги, я підвелася і дійшовши до узголів'я, знов сіла на самому краєчку. Та встигла лише буркнути собі під ніс “Шантажист”, як була у ту ж мить притягнута до чоловіка і притиснута до нього.

– На це у нього сил вистачає - подумала про себе я, і зловила себе на тому, що зараз посміхаюся. Тож так ми і сиділи в узголів'ї ліжка пліч-о-пліч.

– Ось, так набагато краще - весело промовив Арій і почав врешті свою розповідь - у той день я літав у прикордонне містечко, аби зустрітися з Нікосом. Я мав на меті з'ясувати деякі обставини передачі тобі Рідо кулону - артефакту. Там, за збігом обставин, був вже присутній другий мій учень Несеєм. Тож скориставшись тим, що вони обидва були там, трохи обережно розпитав про тебе, про твою подорож сюди, про твій супровід. Зіставивши їх розповіді зрозумів що, на перший погляд, не було нічого підозрілого. Усе було так, як і планувалося. Але все ж у кожного з нас було дивне відчуття, ніби то ми випускаємо щось важливе з поля зору.

На цьому місці Арій замовк на кілька хвилин, ніби ще раз аналізуючи чи намагаючись виявити що саме вони не врахували. А потім кілька разів глибоко вдихнув і продовжив:

– Тоді Несеєм викликав твого супроводжуючого і поговоривши з ним впевнилися що усе пройшло, як і було заплановано. Та й в принципі він не промовив жодного слова неправди, підтвердивши що все було добре і за планом. За його словами ви з ним розсталися біля самої межі, тож що з тобою сталося після він не може сказати.

– Я гадаю ви призначили нагляд за ним? - запитав зосереджений та серйозний Аріус.

– Так звісно, Несеєм одразу віддав таке розпорядження - відповів не менш серйозний Арій.

– Можливо, не потрібно було аж так - невпевнено прошепотіла я - не така ж я цінна птаха…

– Ні, Ріно! Це ти просто не розумієш своєї значущості, - проговорив Арій, стискаючи мою долоню - але ти не пересічна істота в імперії Тлебісе. Твоє повне ім'я Іридія іт Флейм Вінгс, і ти інфанта третя. Тобто ти одна з претендентів на трон імператора імперії Тлебісе. Зараз імперію очолює Несеєм ім Енліль. Ти у цьому році закінчили бойову академію, і за рівнем магії та потенціалом сили, зараз найсильніша серед ірлінгів імперії. Тож цілком можливо, що тебе могли спробувати тим способом усунути від влади.

– О, ну тоді їх план спрацював на всі сто! - гірко промовила я - сліпа та безпомічна я вже гарантовано поза грою!

– Рідо, не варто забувати, що твій стан тимчасовий - впевнено промовив лікар - через деякий час усе повернеться до норми.

– Ага, залишилося лише дочекатися того зіркового часу - прошепотіла я у відповідь.

– До речі, у тебе дійсно є брат Натан - промовив Арій, переводячи тему - його твої батьків усиновили ще маленьким, але як розповідали хлопці, ти дуже була близька з ним. А твоїм супроводжуючим до межі, був молодий ірлінг з повітряною стихією, граф Геліон де Барславі…

– Арій, на жаль все, що ти зараз розповідаєш, то для мене лише незнайомі імена та титули - перериваючи його, розчаровано промовила я - і вибач, що тобі довелося даремно витратити свій час аби дізнатися інформацію, а я так нічого й не згадала.

– І абсолютно це не марно - несподівано промовив лікар - адже будь-яка інформація може у будь-який час спровокувати спогади. Тож чим більше ти почуєш, тим більша ймовірність усе згадати.

На деякий час у кімнаті запанувала абсолютна тиша. Мабуть, кожен роздумував над отриманою інформацією. Лише іноді мені здавалося, що  лікар з дружиною переглядаються, ніби спілкуються між собою.

– Так Рідо припини! А то, мабуть, це вже схоже на якесь помішання - посміхаючись, подумки смикнула сама себе.