Розділ 19

Цього ж ранку у робочому кабінеті лорда де Ватерал відкрився портал і з нього вийшов сам імператор імперії Тлебісе Несеєм ім Енліль.

– Привіт, Нікосе - невимушено та щиро посміхаючись промовив він - я не дуже тобі заважатиму?

– Несеєм?! - здивовано запитав міський голова, відкладаючи папери у сторону, підводячись зі свого крісла та обходячи стіл. Він міцно обійняв імператора і стривожено запитав - щось трапилося?

– Ти як завжди проникливий та уважний - займаючи місце на дивані відповів імператор, а потім зробившись вмить серйозним сказав - Я трохи турбуюся стосовно Іридії. Мене чомусь не відпускає відчуття, що в той день коли вона була тут, щось трапилось. Я звісно спостерігаю за Геліоном, але його поведінка наче звичайна для нього. Нічого нового не вбачається. Та дивне відчуття все одно мене не відпускає. Проте, я не знаю як про це можна дізнатися напевно. Можливо, в тебе є хтось знайомий на цих землях?

– Тобто, ти вважаєш щось трапилось? - стурбовано запитав Нікос - начебто все було добре. Я…

Та не дав йому завершити фразу ще один портал, який несподівано відкрився прямо посеред кабінету. З нього вийшов той, кого присутні найменше тут очікували побачити:

– Майстре Арію?! - майже в один голос промовили чоловіки, підводячись та схиляючись у шанобливому поклоні.

– І я, хлопці, дуже радий вас бачити - спокійно промовив чоловік обіймаючи кожного з присутніх по черзі - Як у вас тут справи?

Арій присів у вільне крісло й уважно поглядав на чоловіків, які якось дивно переглянулися і важко зітхнувши зайняли свої місця.

– Ви, як завжди з'явилися вчасно. І як завжди, виникає відчуття, що Ви уже все знаєте, а нам залишається лише підтвердити чи спростувати цю подію - з ледь помітною посмішкою промовив імператор Несеєм, а за кілька хвилин продовжив - Близько трьох тижнів тому, на не магічні землі відправилася одна випускниця нашої академії. Все начебто нормально. Вона здібна, уважна та обережна. Взяла з собою все необхідне спорядження, що може знадобитися там. Та мене весь цей час не полишає відчуття тривоги.

– Тобто вона пішла одна? Без будь-якого супроводу? - занадто спокійно запитав Арій.

Усі адепти академії дуже чудово знали цей “спокій” майстра, і Нікос та Несеєм не виключення. Вони вже знали напевно, що десь допустили помилку. Проте ще не знали яку саме.

– Її супроводжував граф Геліон де Барславі, третій син радника імператора - тихо промовив Нікос, втягуючи голову лише від одного погляду карих очей майстра Арія, які зараз спалахували живим вогнем.

– Що він говорить про цю ситуацію? - запитав Арій, та побачивши як голову у плечі втягнув вже і Несеєм, піднявши брови, констатував факт майстер - Не питали, значить. Добре, про це поговоримо пізніше. Зараз його можна викликати?

– Так, майстре - тихо проговорив Несеєм червоніючи, чим викликав ледь помітну посмішку Арія. Адже ще за часів навчання в академії, майбутній імператор Несеєм червонів ніяковіючи у будь-якій спірній ситуації.

І поки Арій згадував минуле, імператор з’єднався зі секретарем даючи вказівки, щодо подальших дій. У цей момент можна було споглядати впевненого у собі чоловіка, суворого та владного імператора.

– Виходить, так він ніяковіє лише перяд зі мною. Усе як завжди - подумав Арій з посмішкою, підводячись з крісла та проходячи до вікна.

Йому завжди тут подобалося. Гарне та тихе місце. Чисте повітря, багато зелені та не галаслива місцина. Мабуть, найвдаліше для сім’ї та дітей. Чи хотів він мати дітей? Звичайно, як і кожний чоловік він мріяв про кохану дружину та сина. І ще обов’язково маленьку донечку, що буде схожа на… Несподівано, він спіткнувся на думці, що уявляє собі маленьку донечку, яка схожа на Ріду. З такими ж кумедними мідними кучерями та небесно блакитними очима. І від цієї думки стало тихо та тепло на серці. І щаслива посмішка сама з’явилася на суворому обличчі ірлінга.

Мабуть, добре що він стояв спиною до присутніх, адже ця його посмішка ввела б у ступор та стан шоку кожного хто коли-небудь зустрічався з суворим і відчайдушним воїном, завжди стриманим та скупим на емоції Майстром Арієм.

Момент відкриття порталу він відчув заздалегідь, та все ж не поспішав повертатися. Кілька секунд йому знадобилося аби повернути собі звичний для оточення вираз обличчя. Та коли він повернувся до присутніх обличчям, все ще стоячи біля вікна, то побачив молодого хлопця. Він був, мабуть, на кілька років старшим за Ріду. Статний, високий та натренований. Одягнений у строгий темний костюм.

– Добрий день. Ваша Величносте, мене сповістили про призначену аудієнцію - стримано промовив чоловік, легко вклоняючись імператору.

– Так, Геліон у нас виникло кілька питань. Гадаю ти б міг нам допомогти у з'ясуванні деяких з них - серйозно промовив Несеєм.

Геліон ледь кивнув головою, перевів погляд на Нікоса, а потім глянув на чоловіка біля вікна й на мить напружився. Ні, зовні він залишився зібраним та спокійним. А ось внутрішньо… він не міг напевно описати ці відчуття. Цей чоловік одним лише поглядом давив на нього. Не ворог, але й не друг. Рівний, але це не за статусом. Ніби конкурент, але ще незрозуміло за що йде протистояння між ними.

– Три тижні тому, ти супроводжував Іридію на кордон не магічних земель - почав говорити імператор - Я не спитав, чи усе пройшло добре?