Розділ 4

– Ну, що маленька - почулося десь зі сторони, відволікаючи мене від роздумів - бачу ти вже зрозуміла для себе дещо важливе? Якщо є питання можеш їх задати зараз, Якщо ні, то я тобі ще дещо розповім.

Я повернулася у ту сторону звідки чувся голос, але нікого не побачила. Тож трохи розгублено проговорила:

– Питань начебто поки не виникло, а ось хто Ви і де? Хотілося б дізнатись.

Несподівано, саме на тому місці куди я дивилася, з’явилося крісло, а у ньому сиділа жіноча постать у золотавих одежах. Її обличчя було заховане під каптуром.

– Моє ім’я Таймі, - почала говорити жінка у кріслі - Я деміург світу Тірих. Зараз ти знаходишся на нейтральній території між світами. Тут час немає значення. Але час у кожному світі, має свою власну швидкість плину. Я не буду тобі цього зараз пояснювати. Зараз це не на часі. Та це знання допоможе тобі зрозуміти мене у подальшому. Так ось, біля семи земних століть тому, одна душа з мого світу та дві душі зі світу мого брата Валгуса, були відправлені на Землю. Це було зроблено твоїм батьком, для того щоб ти зрозуміла кого повинна була обрати, за його звісно ж розумінням. Загалом ти впоралась, адже побачила справжні сутності та вчинки обох хлопців. Так сталося, що душею мого світу скористалися без мого дозволу. Тож їй довелося пережити те, чого не призначалося для неї. Після закінчення усього запланованого Валгусом, усі три душі мали повернутися до своїх споконвічних світів. Та коли мені стало відомо про дії мого брата я вирішила, що буде чесно і справедливо щоб душа з мого світу отримала своєрідну компенсацію, за сім непризначених для неї життів та не зовсім заслужених смертей. І я вже підготувала усе необхідне, аби це здійснилося. Та все ж хочу, аби ти за власної волі та без примусу прийняла у цьому участь, або ж відмовилася.

– А що я маю зробити? - тихо запитала я.

– По суті теж саме, що і на землі - відповіла деміург - Я бачила, що у останню мить минулого життя ти зрозуміла і прийняла Юрія, як свою половинку. Тож, пропоную тобі народитися у моєму світі, та віднайти його. Відчути його серцем. У моєму світі все побудоване та залежить від магії. Тож твої сили, що “дрімали” на Землі, тут будуть активними.

– У мене є магія? - здивовано запитала я.

– Так, вона була в тобі від народження. Магія творення та магія вогню, яка є основою для твоєї другої іпостасі. Ти фенікс від народження. Але до першого переродження, що стається у сто років, це просто дар вогняної магії. А ось, після ста, стається перше переродження, тоді фенікс здобуває повну магічну силу та часткову фізичну трансформацію. А, якщо йому пощастить зустріти Серце свого вогню, то він здобуває вогняні крила та повну трансформацію. Я дуже переймалася та нервували з приводу того, що два не пробуджені фенікси в одному не магічному світі, могли б просто його знищити. Та, хоч це і жахливо звучить, я все ж рада що ваші життя на Землі не тривали більше сотні років.

– “Серце свого вогню” це щось на кшталт істинної пари? - тихо перепитала я.

– Так, усе вірно ти розумієш. Ти Серце для його вогню, а він Серце для твого вогню. Та хто з двох хлопців саме ВІН ти маєш відчути та зрозуміти сама.

– А якщо я відмовлюся від ще одного життя? - майже пошепки запитала я, чомусь боячись навіть поглянути на деміурга.

– Тоді ви повернеться у свій споконвічний світ. І вже ваш деміург буде вирішувати вашу подальшу долю - спокійно відповіла Таймі.

– А що станеться з Вашим феніксом? - на одному подиху запитала я та все ж подивилася на крісло.

– Він проживе гідне життя - сумно відповіла вона.

– Я його вогняні крила? Він їх не отримає?

– Ні.

– Але чому? - стривожено запитала я - Ви ж скали, що у нього буде гідне життя.

– Так, життя буде гідне - пояснила Таймі - та пара для нього існує лише одна. На всі життя і це не залежить від того у якому світі він буде жити.

– Говорячи про пару, Ви зараз маєте на увазі мене - запитала я, а отримавши ствердний кивок, відповіла після деяких вагань - Добре, я згодна. Він має право отримати своє щастя. Та я боюся, знов помилитися. Він сім життів мене кохав, а я ж натомість обирала не його. Чи потрібна йому така пара? Чи зможе він пробачити мене за мої попередні помилкові обрання?

– Ти пропонуєш знайти для нього іншу? - серйозно запитала деміург.

Від її слів мене наче током прошило. Що? Як це? МОЄ віддати іншій?! Та ніколи!

– Ні, не треба! - сказала я, можливо, занадто різко - Я обов’язково знайду його! Обіцяю.

– Добре - з радісними нотками у голосі, відповіла Таймі - Але, усю нашу розмову ти не згадаєш при народженні. Так, гадаю, буде чесно. Адже ніхто з народжених не пам’ятає минулих життів. Ти будеш рости і вчитися, як усі інші. Розвивати та вивчати свої сили. Та кожному з вас я дам, у певний момент, два варіанти розвитку подій на вибір. І від кожного з вас, та прийнятого вами рішення буде залежати доля двох інших. На жаль, воля твого батька пов’язала вас трьох, аж допоки ти не обереш того кого він призначив. Кого я не буду казати, бо вважаю що ти сама маєш обрати собі коханого по серцю. До того ж ні у кого не має викликати сумнівів, що твій вибір був зроблений лише тобою, а не продиктований чиєюсь волею. Тож обирати ти будеш між хлопцями зі світу батька та мого.