Ридання Знедолених

Не стало хати

Не стало хати, де жила моя мати,
Де жив я, мій брат, і батько мій.
Не стало хати, де дали першої поради,
Де пізнав багато, розказали, де ворог, а де свій.
Не стало хати, де мати мені пісні співали,
Про рідний край, про сонце палке і ріки.
Не стало хати, де матері онуків усмішки ясніли,
Де йшов запах молока від відра й цідилки.
Убила сатана рідне гніздечко моє, усміхаючись на обличчя все,
Коли в у збіднілих сльози від горя котились й голови, як верби, до низу хилились...
22.03.24

Темний Янгол

Подобається

#841 в Сучасна проза
#545 в Різне
#35 в Поезія

У тексті є: від ворожнечі до кохання

Відредаговано: 15.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись