Ридання Знедолених

Мої літа

Триклята війна погубила літа,
З'їла літа, коли була молода.
Стала дорослою на декілька літ,
Здалося, - що гіршим став навколо світ!
Тепер я, мамо, вже не мала,
Вже виросла, розуму дійшла!
Ото хіба сросія? Ні, то пітьма!
То хіба партнери? Ні, мам, країна сама!
З проблемою стоїмо один на один,
Коли крутять гроші партнери наші "вірні".
Шукають місяцями набір боєприпас,
Допоки солдат дожива останній час.
Відсрілявсь з автомата кулею останньою,
А навзамін його накрила хвилі техніка вражая.
Міняють поводирів воєнних, як так і треба,
На виродків з росії, і не бачать проблеми!
Крадуть, забирають, коли прості віддають копійки,
Вже не влазять пуза в сорочки тонкі.
Смертних у війні винуватить краще, аніж себе,
Бо визнать цей гріх - згадати усіх, хто охмарив наше небо чисте і ясне.
Бо це себе підставить, зірвати план,
В якому вмішався по вуха сам.
А цей гріх уже доволі непростий -
Це не просто геноцид.
Це депортація "невимушена", сльози дітей,
Багатотисячні смерті людей.
Погублені душі, спомини лиш в попелі,
Кістки у полях, дібровах...
Це шрам кровоточний, прижиттєвий,
Буде нагадувать і боліть пожиттєво.
Поки болить, згасаєш, як свічка,
Сльози течуть, як зчавленої порічки.
13.03.24

Темний Янгол

Подобається

#841 в Сучасна проза
#545 в Різне
#35 в Поезія

У тексті є: від ворожнечі до кохання

Відредаговано: 15.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись