11. Ті, хто не чекає

Першим у порожнині зламався не Сай.

Це всіх здивувало.

Навіть Сая.

Він сидів на підлозі, білий, злий, із руками, стиснутими так, ніби тримав невидиму рану й боявся, що якщо відпустить — з неї випаде все людське.

А зламався Лекс.

Точніше, не зламався.

Змінився.

Він перестав жартувати.

І саме це було найгіршою ознакою.

Варен підняла очі від фейрі.

— Лексе?

— Тихо.

Морн одразу випростався.

— Що почув?

Лекс не відповів.

Він дивився на стіну порожнини. Не на ту, де показували нижній ярус. На іншу. Гладку, теплу, майже живу, але тепер під нею проступав тонкий чорний шов.

Надто рівний.

Надто людський.

Надто брудний для Рою.

Фейрі на долоні Варен розпластав криве крило й притисся до її пальців.

ОРФЕЙ увімкнувся сам.

ПОВТОР МАРШРУТУ: 19.

Потім:

ЧОРНИЙ ЖУРНАЛ АКТИВНИЙ.

Морн повернувся до Лекса.

— Поясни.

Лекс ковтнув.

— Це не Рій нас відкрив.

Сай уже підняв голову.

— А хто?

Стіна тріснула.

Не розкрилася.

Її порізали.

Зовні.

Живий хітин розійшовся рівною темною лінією, і в порожнину впало повітря, яке не належало планеті.

Метал.

Озон.

Палене мастило.

Гроші.

Страх, добре замаскований під нахабство.

Лекс тихо сказав:

— Белл.

Розріз розширився.

У порожнину спустився чоловік у темному скафандрі з обпаленим лівим плечем. Шолом був відкритий. На обличчі — посмішка людини, яка заходила в чужі катастрофи так часто, що вже мала на це професійну міміку.

За ним — троє.

Один із довгим інструментом, схожим на гак і хірургічний скальпель одночасно.

Друга — з чорним контейнером на грудях.

Третій ніс старий навігаційний блок, обмотаний живими нитками. Нитки ворушилися й намагалися втекти назад у стіну.

Белл розвів руки.

— Не стріляйте, офіційні форми. Я дорого коштую мертвим.

Морн підняв зброю.

— Тоді не рухайся.

— От бачите, тому з військовими нудно. У вас кожна розмова починається з поганої пози для шиї.

Лекс встав.

Повільно.

— Ти мав бути далеко звідси.

Белл повернувся до нього.

Посмішка стала ширшою.

— Лексе. Я теж радий, що ти досі живий. Хоча, визнаю, не ставив би на це багато.

Варен глянула на Лекса.

— Ти його знаєш?

— Я багато кого знаю.

— Не зараз.

— На жаль, зараз саме той момент, коли моє жалюгідне минуле вирішило вийти з декорацій.

Белл нахилив голову.

— Він був у нас хорошим провідником. Поки не вирішив, що совість — це навігаційний прилад.

— Я вирішив, що ви покидьки, — сказав Лекс.

— Це було емоційне спрощення.

ОРФЕЙ на руці Варен спалахнув білим.

ТРИ НЕПРАВИЛЬНІ НАМІРИ.

РІЙ: ПОВЕРНУТИ.
ЛЮДИ: ВРЯТУВАТИ.
ПІРАТИ: ПРИВЛАСНИТИ.

Пауза.

Потім четвертий рядок:

РУХ ОДНАКОВИЙ.

Белл прочитав.

— Гарна машинка. Майже не бреше.

Варен прикрила фейрі другою долонею.

— Чого ти хочеш?

Белл подивився крізь прозору стіну.

Туди, де Німфа стояла біля третьої кладки.

Де кокон із малим світився холодною плямою Гідри.

Де Рій ще вагався.

— Майбутнього, — сказав він.

Лекс тихо засміявся.

— Він завжди так каже, коли збирається щось украсти.

Белл не образився.

— Не вкрасти. Забрати те, що Рій усе одно не здатен використати.

ОРФЕЙ:

ПОМИЛКА: “ВИКОРИСТАТИ” НЕ ДОРІВНЮЄ “ВІДПУСТИТИ”.

Белл скривився.

— О, воно ще й мораліст.