8. Порожнина для тих, хто чекає

Людей завели в порожнину, яка дуже старалася не бути кліткою.

Це відчувалося в усьому.

У стінах, що не змикалися надто близько.

У підлозі, яка трималася твердо й не відповідала на кожен крок.

У світлі: м’якому, рівному, без різких золотих спалахів, які могли б нагадати, що вони досі всередині живої планети.

Навіть повітря тут було майже людським.

Майже.

Бо дихало трохи раніше за них.

Варен стояла в центрі порожнини й тримала долоні так, ніби в них лежала не маленька крилата істота, а вибухівка з характером.

Фейрі сидів у тіні між її руками.

Не на долоні вже.

На згині пальців.

Так, щоб у будь-який момент можна було стрибнути, вкусити, сховатися або померти з принципу.

Лекс присів навпочіпки за два кроки.

— Він на мене дивиться.

— Не дивись у відповідь, — сказала Варен.

— Я не дивлюсь. Я культурно існую збоку.

Фейрі повільно повернув голову до нього.

Лекс проковтнув.

— Він не вірить у мою культурність.

ОРФЕЙ, закріплений тепер на передпліччі Варен, блимнув.

ОЦІНКА ПОВЕДІНКИ: ШУМНА, НЕАГРЕСИВНА, МАЛОКОРИСНА.

Лекс приклав руку до грудей.

— Малий, ми тільки познайомились, а ти вже бачиш мене наскрізь.

— Це був переклад, — сказала Варен.

— Ще гірше. Він офіційно мене оцінив.

Сай стояв біля стіни.

Не торкався.

Після того як ОРФЕЙ тричі написав НЕ ТОРКАТИСЯ, а стіна один раз сама відсунулася від його пальців, навіть Сай зрозумів натяк.

Морн перевіряв зброю мовчки.

Це нервувало всіх.

Особливо зброю, якби вона мала хоч трохи здорового глузду.

— Капітане, — сказала Варен.

— Що?

— Якщо фейрі злякається, не піднімайте ствол.

— Я знаю.

— Ви знаєте як командир. А треба як людина, яка тримає себе за горло.

Морн уперше за довгий час подивився на неї не як на спеціаліста.

А як на проблему.

— Це наказ?

— Ні. Порада того, хто сьогодні вже бачив, як наші добрі наміри пахнуть для іншого виду.

Лекс тихо:

— Оце було красиво. Болюче. Але красиво.

Морн опустив магазин назад у кріплення.

— Добре.

Сай обернувся.

— Добре?

— Так.

— Ми просто сидітимемо тут?

— Так.

— З істотою, яку нам передали невідомо для чого?

Морн подивився на фейрі.

— Нам її не передали “для чого”. Нам її довірили.

Сай засміявся коротко й неприємно.

— Тепер ти теж так говориш?

— Я вмію навчатися швидше, ніж помирати.

— Це спірне твердження, — сказав Лекс.

Морн навіть не глянув.

— Почну з тебе, якщо помилюся.

— Прийнято. Вірю у ваш розвиток.

Фейрі раптом стукнув лапкою по пальцю Варен.

Два.

Пауза.

Один.

Варен завмерла.

— Він щось передає.

ОРФЕЙ не одразу переклав.

Модуль миготів жовтим, потім білим.

РИТОРНИЙ ЗАПИТ НЕ ВИЯВЛЕНО.

ЕМОЦІЙНИЙ ПАКЕТ: НАПРУГА.

ПРИВ’ЯЗКА ДО НИЖНЬОГО ВУЗЛА: ВИСОКА.

ПОВТОРЮВАНИЙ РИТМ.

— Це той самий, — сказала Варен.

Сай нахилився.

Фейрі одразу розгорнув криве крило й зашипів.

Сай зупинився.

Руки підняв.

— Добре. Не підходжу.

ОРФЕЙ:

МЕДИЧНИЙ НАМІР ПРИГЛУШЕНО. НЕДОВІРА ЗБЕРІГАЄТЬСЯ.

Лекс закивав.

— Це буде на твоїй могилі, Саю.

Сай не відповів.

І це було добре.

Варен повільно, дуже повільно повторила ритм пальцем по власній долоні.

Два.

Пауза.

Один.

Фейрі завмер.

У порожнині стало тихо.

Навіть повітря, здається, забуло дихати раніше за них.