Глава 4: Шум!

Яків не витрачав часу на роздуми про етику. Етика померла разом із тишею. Його сліпі очі, що бачили не світло, а частоти, тепер були націлені на єдину мету: знищення.

«Сітка, яку створив Правитель, подібна до ідеально налаштованого камертона», — пояснив він, підключаючи стародавні, мідні резонатори до масивного, схожого на орган, підсилювача. — «Вона працює на дуже вузькій і стабільній частоті, яка заспокоює мозок. Це як приспання. Щоб розірвати це, нам потрібен не просто гучний звук, а повний хаос, що містить усі можливі частоти одночасно, але модульований саме на цій частоті стабільності. Це буде анти-Пісня». 

Марта дивилася на його руки, які рухалися з хірургічною точністю, оживляючи обладнання, що зазвичай використовувалося для терапії. Тепер це були знаряддя терору.

«Ти говориш про білий шум, Якове? Але посилений на рівні, здатному зламати психіку?»

«Саме так. Але ми не використовуємо звичайний шум. Ми використаємо Акустичний Резонатор», — Яків простягнув руку до пристрою, загорнутого у потемнілий оксамит. Це був єдиний прилад, який він ніколи не використовував для лікування — крихкий, але неймовірно потужний пристрій із кришталевими трубками та гравіюванням, що нагадувало символи забутого храму. — «Він може генерувати потужність, яка зруйнує стіни, якщо його перевантажити. Він має виплюнути всі ті звуки, які місто придушувало роками: біль, гнів, страх, незадоволення». 

Вони працювали всю ніч, перетворюючи клініку на командний пункт. Підсилювач був встановлений на даху, прямо під головним передавальним шпилем, який Правитель використовував для трансляції своєї «Гармонії». 

Коли східне небо почало сіріти, Марта притримала його руку. «Якове, коли ти це зробиш... біль повернеться. Люди знову відчують себе. Вони збожеволіють від цього шуму, принаймні на деякий час». 

Яків посміхнувся, і ця посмішка була старою та втомленою, але сповненою чистої рішучості. «Свобода завжди звучить як крик, Марто. А крик — це завжди шум. Вмикай живлення. Час, щоб місто нарешті закричало».