Глава 3: Струна, що дзвенить усередині

Яків відчув, як холодна хвиля жаху прокотилася його тілом, змушуючи забуте тремтіння повернутися до його кінцівок. Він відсахнувся від Марти, ніби вона щойно вимовила немислиме закляття, а не гірку правду.

«Це неможливо, Марто. Я чув їх. Їхній внутрішній шум, їхній дисонанс – він зникав. Вони йшли зі справжнім полегшенням. Я давав їм тишу, щоб вони могли почути себе!» — Його голос був хрипким шепотом, який сам став дисонансом у його ідеально шумоізольованій студії.

«Ти давав їм не тишу, Якове. Ти давав їм нуль. Абсолютне пристосування», — Марта підійшла до вікна, за яким місто виглядало бездоганно чистим і спокійним. — «Ти знаєш, чому їхні серця більше не стукають? Вони вібрують у ритмі міської Сітки. Це низькочастотний гул, який пронизує фундаменти, живить дроти та присипляє волю. Вони не мають сумнівів, бо Сітка забезпечує всі відповіді. Вони не мають гніву, бо Сітка поглинає всі надлишкові емоції». 

Яків схопив свій камертон, інкрустований сріблом, інструмент, який він використовував для налаштування тисяч життів. Він ударив ним по коліну. Замість чистого, цілющого звуку, він почув лише глухий, порожній дзвін. Він почув частоту міста, що резонувала *через* метал.

«Тональність...» — прошепотів він, згадуючи той ідеальний, ледь чутний тон, який він використовував, щоб «зашити» струни своїх пацієнтів. — «Я думав, що це ключ до їхнього відновлення. Але це був лише міст. Міст до Сітки». Він простягнув руку, і вона миттєво взяла її, їхні долоні зустрілися в акті мовчазного визнання провини, що лежала на них обох.

«Правитель завжди знав, що найлегше керувати містом, коли воно звучить як один інструмент. І ти, мій геніальний, сліпий цілителю, став його найкращим настройщиком», — промовила вона, дивлячись йому прямо в очі. — «Що ми будемо робити, Якове? Якщо ми не можемо вилікувати їх, ми маємо перервати зв’язок. Нам потрібен звук, який змусить місто закричати. Звук, який не просто заглушить, а розірве Сітку». 

Яків подивився на свій робочий стіл, завалений мікрофонами, підсилювачами та старовинними резонаторами. Вперше його інструменти здавалися не засобами лікування, а знаряддями війни. Його очі спалахнули рішучістю, що була настільки ж небезпечною, як і його усвідомлення. 

«Ми створимо дисонанс, Марто. Ми повернемо їм шум. Ми дамо їм Резонанс, який зруйнує цю ідеальну тишу».