Глава 10. Резонанс

Лісоруб різко стрибнув уперед, підняв обидві сокири над головою та замахнувся на Пангею.

Пангея виставила магічну косу, блокуючи удар. Однак сила духа була настільки великою, що він почав тиснути на неї, змушуючи відступати.

У цей момент Форхад атакував з боку. Лісоруб на мить відволікся, і Пангея скористалася моментом.

Вона зробила різкий випад магічною косою, вклавши в удар силу навички «Магічний відкидач» — заклинання, здатного відкидати навіть нематеріальних та духовних істот.

Лісоруб відлетів назад і приземлився неподалік від чотирьох стихійних звірів.

— Пангеє, ти ціла? — запитав Вавилон через Форхада.

— Так, Вавилоне. Але з ним потрібно бути обережними.

Пангея звернулася до лісоруба:

— Послухай, захиснику. Ми не вороги й не хочемо битися. Я — Королева Духів. Нам просто потрібно пройти до поселення, щоб...

Пангея не встигла договорити.

Лісоруб різко вдарив обома сокирами по землі.

БУМ!

Від місця удару вперед полетіли два величезні магічні слеші.

Пангея миттєво злетіла в повітря та відлетіла убік, ухилившись від атаки.

Форхад швидко підбіг до неї.

— Ти як? І що з ним відбувається?

Пангея важко видихнула.

— Схоже, я знаю, що з ним.

Вона подивилася на лісоруба.

— Коли він був живим, він, мабуть, був захисником цього поселення. Він бився до останнього, захищаючи людей, яких поклявся берегти. Схоже, він загинув у бою.

— Але його сила волі була настільки сильною, що бажання захистити поселення не зникло навіть після смерті. Його остання воля закарбувалася в душі. Саме тому він продовжує виконувати свій обов'язок.

— Але чому він поводиться так? — запитав Вавилон.

— Схоже, його астральне тіло... точніше, його свідомість спить усередині духовного тіла. А саме духовне тіло продовжує автоматично виконувати його останню волю.

Пангея на мить замовкла.

— Можливо, після смерті з ним сталося саме це. Його розум заснув, а тіло залишилося виконувати наказ, який він дав собі за життя.

— І що тепер? — запитав Вавилон.

Пангея посміхнулася.

— Не хвилюйся. Я знаю, що робити. Мої сили якраз підходять для такої проблеми.

Вона подивилася на чотирьох стихійних звірів.

— Головне, щоб ці стихійні тварини нам не заважали. Вавилоне, керуючи Форхадом, відволікай їх і бийся з ними по одному. А я замкну кожного в магічній сфері-бар'єрі. З неї вони не зможуть втекти.

— Добре. Значить, це наш план, — відповів Вавилон через Форхада.

Але раптом очі лісоруба яскраво спалахнули.

До нього підійшов крижаний олень.

І раптом усе навколо залило яскраве світло.

— Що це?! — запитав Вавилон.

Пангея занепокоєно подивилася на них.

— А це ще одна проблема...

Світло посилилося.

Тіло лісоруба почало змінюватися.

Його тіло стало значно масивнішим, вкрившись величезними крижаними пластинами. Ноги перетворилися на копита, а дві сокири злилися в одну величезну крижану сокиру.

Пангея зрозуміла, що сталося.

— Схоже... вони зрезонували.

— Що таке резонанс? — запитав Вавилон.

— Резонанс — це висока форма духовної сили та магії, яка дозволяє двом духовним сутностям тимчасово об'єднати свої сили й властивості.

Пангея уважно спостерігала за лісорубом.

— Але, схоже, він може об'єднуватися лише з однією істотою за раз. Якби він міг об'єднатися з усіма чотирма одночасно, він зробив би це одразу.

Лісоруб підняв величезну крижану сокиру й щосили вдарив нею по землі.

БУМ!

Із землі вирвалися десятки крижаних шипів, які помчали просто на Пангею.

Вона вдарила магічною косою по землі.

КРАААХ!

Крижані шипи розкололися на дві частини й розлетілися в різні боки.

Вавилон задумався.

— Якщо він може використовувати резонанс... то чи можемо ми зробити те саме?

Пангея повернулася до Форхада.

— Враховуючи те, що ми тепер пов'язані, я майже впевнена, що можемо.

— Тоді спробуємо, — відповів Вавилон через Форхада.

Вавилон і Пангея одночасно зосередилися.

Перед ними з'явилися системні повідомлення.

[Інформація]
[Розпочато резонанс із Форхадом.]
[Матеріал: Деронд.]

Яскраве світло огорнуло Пангею та Форхада.

За мить їхні тіла об'єдналися.

Форхад перетворився на легку сегментовану броню з Деронду, яка нагадувала давні обладунки римського воїна. Броня мала темне, майже чорне забарвлення.

На руці Пангеї з'явився невеликий круглий щит із Деронду.

А її магічна коса перетворилася на короткий магічний меч.

Пангея стиснула руку.

— Я відчуваю... що стала трохи сильнішою.

— Тоді це спрацювало, — відповів Вавилон.

Лісоруб у крижаній формі різко кинувся вперед.

Пангея теж побігла йому назустріч, тримаючи щит перед собою.

Лісоруб замахнувся величезною крижаною сокирою.

БАХ!

Удар прийшовся прямо по щиту.

Пангея витримала атаку, а потім різко відступила вбік.

Крижана сокира з силою врізалася в землю й застрягла.

Пангея не втратила момент.

— Потойбічне світло!

З її руки вирвався потік магічного світла, який огорнув лісоруба.

Світло почало розділяти його та крижаного оленя.

Зрештою резонанс розірвався.

Пангея одразу створила магічне коло.

[Магічне ув'язнення]

Крижаний олень опинився всередині магічної сфери-бар'єра.

Але лісоруб не здавався.

Він подивився на громового птаха.

Птах злетів у повітря та помчав до нього.

Знову спалахнуло світло.

— Він знову використовує резонанс! — вигукнув Вавилон.