Глава 3. Перше створення

Тоші задумався.

Він уже знав, що може створювати неорганічних істот.

Але яку саме?

— Хм... спробую почати з каменю.

Тоші почав уявляти майбутнє створіння.

Невелике кам'яне тіло, приблизно з людську голову.

Чотири лапи.

Гострі кінцівки.

А головна особливість — здатність повністю маскуватися під звичайний камінь.

Істота повинна була лежати нерухомо доти, доки хтось не підійде достатньо близько.

Тоді вона мала стрибнути просто на обличчя жертви, вчепитися кінцівками та стиснути голову.

Тоші на мить замовк.

— Враховуючи, що я більше не людина... мабуть, мені мало б бути байдуже до таких речей.

Він згадав, що ще зовсім недавно сам був людиною.

— Але все одно якось дивно створювати істоту, призначену для вбивства.

Втім, Тоші розумів, що Підземелля без захисту довго не протримається.

— Гаразд. Почнемо з малого.

[Запит прийнято.]
[Створення: 5 істот.]

Каміння навколо Ядра почало рухатися.

Невеликі уламки відірвалися від підлоги й стін, зависли в повітрі та почали з'єднуватися між собою.

Клац. Клац. Тріск.

Через кілька секунд перед Ядром з'явилися п'ять невеликих кам'яних істот.

Вони мали чотири лапи й нагадували дивних кам'яних хижаків.

Тоші уважно проаналізував їх.

— Вони справді можуть маскуватися?

Одна з істот завмерла.

Її поверхня змінилася.

За кілька секунд вона вже виглядала як звичайний камінь серед інших уламків.

— Ого...

Тоші був задоволений.

— Непогано. Якщо хтось пройде поруч, він навіть не зрозуміє, що це живе створіння.

Він дав їм перше просте завдання — охороняти тунелі.

Після цього Тоші знову замислився.

— Хм... що ще можна зробити?

Він поглянув на два бокові тунелі.

— Точно!

Тоші вирішив перетворити їх на пастки.

Він почав змінювати кам'яні стіни.

Усередині тунелів сформувалися приховані механізми.

Якщо ворог проходив достатньо далеко, з глибини тунелю мали вилітати гострі кам'яні шипи.

— Тепер ці тунелі не будуть просто порожніми проходами.

Тоші був задоволений.

Але потім згадав дещо.

— Стривай...

Коли він прокладав тунелі глибше, то майже не аналізував породу.

— Треба ще раз усе просканувати. Раптом там є щось цікаве.

Тоші активував Аналіз.

Його сприйняття пройшло крізь кам'яні стіни.

Він дослідив породу, ґрунт і мінеральні включення.

І раптом зупинився.

— А це що?

За стіною лівого тунелю знаходилася невелика мінеральна жила.

Тоші одразу впізнав її.

— Кремній!

Він відчув справжнє захоплення.

— О, чудово!

Для геолога навіть невелика мінеральна жила була цікавою знахідкою.

Тоші почав думати.

— Якщо я можу створювати істот із мінералів...

В його свідомості одразу з'явився новий образ.

— Тоді можна спробувати створити кремнієвого скорпіона.

Він почав працювати.

Кремнієві уламки відокремлювалися від жили та поступово формували тіло нового створіння.

Через деякий час перед ним з'явився невеликий скорпіон із твердим мінеральним панциром і гострим хвостом.

Тоші відчув, що створення забрало значно більше сил.

— Фух...

Він трохи помовчав.

— Я втомився.

Тоші зрозумів важливу річ.

Навіть будучи Підземеллям, він не мав нескінченного запасу енергії.

— Потрібно відпочити.

Через три дні

Тоші вже встиг відновити сили.

Підземелля стало трохи більшим, а його нові створіння продовжували охороняти тунелі.

Тоші саме збирався провести черговий аналіз, коли почув дивний звук.

Аааааа...

Він завмер.

— Що це?

Звук долинав із лісу.

— Наче якась дика тварина кричить від болю.

Тоші активував Ехолокацію, а потім використав Дальній зір.

Його сприйняття вийшло за межі печери.

Серед дерев він побачив дивну істоту.

Оленя.

Але зовсім не такого, як у його колишньому світі.

На голові тварини росли великі смарагдово-зелені роги, які ніби світилися зсередини.

Олень лежав на землі й намагався звільнитися.

Тоші уважніше придивився.

— Схоже, він потрапив у пастку.

Тварина знову сіпнулася.

— Дивно...

І тут із кущів почувся шелест.

Тоші переключив увагу.

П'ятеро людей.

Вони обережно вийшли з лісу.

Один із них подивився на оленя та задоволено посміхнувся.

— Хех. Чудова здобич. За такі роги ми отримаємо чимало грошей.

Тоші одразу зрозумів, хто вони.

— Браконьєри...

Він згадав, як у своєму минулому житті ніколи не любив людей, які полювали на тварин заради грошей.

— А вони й тут є...

Тоші звернув увагу на одного з чоловіків.

На його обличчі був великий шрам, що проходив через око.

Схоже, саме він був лідером.

Чоловік оглянув ліс.

— На сьогодні досить.

Він перевів погляд на печеру.

— Он там переночуємо. Відпочинемо, а вранці підемо далі.

Тоші мовчки спостерігав.

— Схоже, мені навіть не доведеться заманювати їх до Підземелля.

Він відчув легке хвилювання.

— Треба бути готовим.

Тоші ще не знав, наскільки добре працюватимуть його пастки проти людей.

— У прямому бою я, мабуть, програю.

Він подивився на своїх кам'яних істот.

— Тому краще дочекатися, поки вони заснуть.

Настала ніч.

Браконьєри влаштувалися всередині печери.

Четверо з них заснули.

П'ятий залишився біля входу на варті.

Тоші чекав.

Він не поспішав.