Глава сьома

Мелагрен

– Прописана. Але як я тобі казав, софт незрозумілий і невивчений. Тому гарантій – сама розумієш.

– Ну хоч інших господарів на горизонті не спостерігається? – хмурюся.

– Не спостерігається, – запевняє Бал. – Я так розумію, коли вже ти його не знищила, він тобі навіщось потрібен. А тепер розповідай, де ти надбала цього звіра.

Зітхнувши, розживаюсь ще однією цукеркою і слідом за Балленом топаю до дивана, на якому примудрилася проспати кілька годин. Загальними рисами розповідаю про напад.

– А що ти робила на Ладі, Мел? – підозріло цікавиться друг, який не знає про іншу сторону мого життя.

– Не важливо, – похмуро відповідаю.

Хоча, насправді, може бути й важливо.

– Якщо хочеш, щоб я тобі допоміг... краще розкажи все, – Бал завжди був надто пильним. Втім, без цього, напевно, і не домігся б таких висот у кар'єрі.

– Не хочу втягувати тебе, – зітхаю.

– Вже втягла, – відповідає серйозно. – Лада – не та планета, де варто бувати дівчині твого положення. Я не здивувався б, якби хтось спробував схопити банально заради викупу.

– І я так думала, але кіборг сюди зовсім не вписується. А особливо... такий.

– Розповідай, – наполегливо повторює Бал, набиваючи щось у себе в комунікаторі. – Зараз, пожерти замовлю.

– Ти ж знаєш мою спеціалізацію? – зітхнувши, наважуюся.

– Ти тестуєш клонів, – киває.

– У нас залишилося дуже мало людиноподібних лінійок, всюди, де можливо, замінюємо чистими механізмами. Бойових, зокрема, наразі взагалі не виробляємо. У всякому разі, на Куоні вони заборонені, та й весь Альянс не в захваті. Хіба ось якщо з Ламаном домовимося... Тому що замовників вистачає.

У тому числі і серед влади, яка офіційно забороняє. Ага.

– А хто, по-твоєму, впарює нашу продукцію на Копернії? – гмикає Бал. – Зараз в основному і залишилися секс-серії та прислуга. Деякі вважають за краще саме людську подобу. Ну і обслуговування всіх попередніх, зрозуміло, – киває на свою величезну майстерню.

– Є ще виробничі лінійки. Але їх зовсім мало, – погоджуюся. – А в цілому – все. І кожен клон проходить складне багатоступінчате обстеження на предмет розвитку свідомості.

– Так, тепер із цим жорстко. Я не дуже вникав, як ви там їх тестуєте, мене більше хвилює технічна сторона. Це якось пов'язано з Ладою?

– Не те щоб... Розумієш, є чіткі показники. Клони тестуються в віці, відповідному року, п'яти рокам, десяти, п'ятнадцяти, двадцяти – це вже перед запуском у продаж. У рік практично неможливо нічого знайти, а ось п'ять і десять – вирішальні. Саме в цей період стає помітно, чи завелася там особистість. І це найбільша наша відповідальність. Тому що якщо пропустимо – далі вони стають хитрішими і вчаться приховувати.

Нас перериває підніс, що влетів в безшумно відчинені двері. З десятка тарілок, якими він заставлений, піднімаються запаморочливі аромати, і я відчуваю, як набігає голодна слина.

– Ти Принца теж погодуй, чи що, – прошу.

– Я зарядив його, – відгукується Бал.

АР-24

Зарядив він! І розвонявся тут своєю їжею, зараз живіт зводити почне! Мій чурбан, правда, відключений, так що не знаю, чий це буде живіт, але запах я прекрасно чую. Міг би – піднявся б і шию звернув за таке знущання! Зарядив енергетичною гидотою, сили є, а насичення ніякого.

Але лежу, куди ж я подінуся. З цікавістю прислухаюся, чим це таким в корпорації Ейшеля Ебетта зайнята його молодшенька донька. І як її, дійсно, занесло на злиденну планету, де збирається всіляка космічна шваль. Звідти й рабів, кажуть, тягають та продають нишком любителям. Тож їй ще пощастило.

– І ти їздила на Ладу когось протестувати? – Бала цікавить те саме запитання.

– Слухай, – спалахує дівчисько, – якщо ти будеш мене підганяти, я так і не наважуся нічого тобі розповісти! Це, знаєш, не просто!

– Мовчу, мовчу, – я не бачу його жестів, але судячи з пирхання Мел, її дружок зображує щось смішне.

Кілька хвилин вони жують. Баллен більше не підганяє, і Мелагрен нарешті вирішується продовжити.

– Це справді важко, Бал, – зітхає. – Є чіткі показники, коли абсолютно очевидно, що свідомості немає, перед нами чистий клон, тіло якого підходить для запуску нанороботів та експлуатації у вигляді кіборга. Є показники, коли ясно, що є розвиток, який можна співвідносити з людським. І чим раніше ми це визначимо, тим краще: нанороботи вводяться не в останній момент, а поступово, з самого народження. Спочатку – ті, що становлять процесор, інакше взаємодії не вийде. Після, в кілька ступенів, всі інші, необхідні для функціонування. Якщо ми визначаємо свідомість, то уповільнюємо зростання організму, по можливості виводимо нанороботів і передаємо дітей на навчання як повноцінних людей. Ще й оплачуємо це саме навчання.

Наскільки я пам'ятаю, це було умовою, на якій «Кіберіуму» дозволили виробництво кіборгів. Починаю злитися: їдять там, запахами дражнять і ніяк до суті не дійдуть! Значить, наша міс Ебетт вирішує, хто з дітей стане кіборгом, а хто – піде вчитися?

– Є і ще одна категорія, – тихо додає Мелагрен. – Ті, у кого відсоток свідомості вище, ніж у кіборга, але нижче, ніж у людини. Вони підлягають м'якій евтаназії... або просто приспанню. Задля уникнення.

– І авжеж, списати простіше, ніж навчити та випустити в життя, – розуміюче відповідає Бал. Та він же в цьому крутиться, напевно знає більше, ніж каже!

– І це теж, – голос Мелагрен як і раніше тихий. Здається, вона навіть їсти перестає. – І ще ця верхня шкала... вона дуже хитка, розумієш? Двадцять п'ять відсотків відхилення, і не більше. Ось хтось набирає на тестах сімдесят шість, і він живе. А хтось сімдесят чотири, і я повинна віддати наказ приспати...

– Не уявляю, як ти за це взялася, Мел, – тихо озивається Баллен. Схоже, обіймає її.

– Саме тому і взялася, – голос Мелагрен раптом стає твердим, майже бачу, як вона змахує своїм темним волоссям, густими віями. Рішуча. – Це ми вирощуємо клонів! Це наша відповідальність! Ми не можемо просто брати і вбивати їх, як неугодних.