3

Офіс фірми, де працював Марк, займався опрацюванням статистичних даних. Для когось ця робота здалася б пеклом нудьги, але Марк звик. Звик настільки, що на вихідних у нього з'являвся майже непомітний потяг до таблиць, і іноді він нишком брав роботу додому.

Сам офіс був еталонно звичайним. Велика кімната, заставлена столами зі скляними перегородками, кілька багатофункціональних пристроїв, кулер, крихітна кухня. Якби тут поставили ліжко, Марк, мабуть, переїхав би сюди жити.

Величезний кондиціонер завжди гудів, тому Марк працював у навушниках, створюючи собі вакуум. Але сьогодні він був «оголений». Він мусив бути на одній хвилі зі співробітниками, і це його дратувало.

Він змушений був слухати, як Дмитро підчепив нову дівчину, а в Олі захворів кіт. Він дізнався, що його сусід по столу переїхав ближче до офісу заради економії на проїзді. Марк із жахом зрозумів, що шеф розмовляє гучно не лише на нарадах — цей неприємний голос тепер супроводжував його весь день. Марк не міг сконцентруватися і мимоволі брав участь у неформальному житті офісу, вбираючи в себе інформаційне сміття.

Ці вимушені зміни, спровоковані втратою телефону, поволі зводили його з розуму. Чужі розмови змусили Марка думати не про цифри, а про своє життя. Чому в нього немає кота? Коли він востаннє був на побаченні? Чому він ніколи не переїжджав в іншу квартиру, навіть заради економії? Він почув новини з великого телевізора, що висів на стіні і на який він ніколи раніше не звертав уваги. Раптом він згадав, що живе на планеті, де є інші континенти, країни, незрозумілі мови. У його країні є президент, на вибори якого він не ходив.

Усі ці думки вибили його з робочого процесу, з розміреного плину часу. Його роздуми обірвав голос Андрія, співробітника навпроти: — Марку, ти мене чуєш? — А? Так, звісно, — здригнувся Марк, наче прокинувшись від сну. — Ти підеш з нами?

Слова Андрія загнали Марка в ступор. Він явно щось пропустив. Втім, колеги звикли, що він завжди в навушниках, тому зверталися до нього лише за крайньої потреби. — Та ні, я обіцяв батькам провідати їх, — автоматично відповів Марк.

Він навіть не намагався зрозуміти, куди саме його кликали. У звичайному стані він завжди відмовлявся від будь-яких вечірок чи посиденьок. Там доводилося розмовляти, відповідати на запитання про себе. А це Марк вважав неприпустимим втручанням у своє особисте життя, яке він так ретельно оберігав і якого, як виявилося сьогодні, у нього майже не було.