Розділ 9. Весілля

Подія, що мала незворотно змінити наші життя, наближалася невблаганно, немов хижий звір, що підкрадається в тіні, щохвилини скорочуючи дистанцію.

 Подія, що мала незворотно змінити наші життя, наближалася невблаганно, немов хижий звір, що підкрадається в тіні, щохвилини скорочуючи дистанцію.

З кожним днем Тукція розквітала, немов весняна квітка, її обличчя випромінювало щастя, а я, навпаки, все більше занурювалася в глибини розгубленості, наче загублений човен у тумані. Дивні відчуття клубочилися в моєму серці, немов темні хмари, і я відчувала, наче роблю щось неправильно, наче йду хибним шляхом. Іноді я прислухалася до своїх думок, наче розбирала давні рукописи, і пильно аналізувала кожну дрібницю, приходячи до висновку, що це просто мої примхи, і я себе накручую, наче накручую нитку на веретено. Тож, якщо раптом у моє серце закрадалася жаринка, що роз’їдала мене зсередини своїми сумнівами, немов вогонь, що підточує міцну деревину, я старалася її прогнати, як набридливу муху, і триматися бадьоро та впевнено, наче королева на троні.

Гераклід сприймав мене, наче виграний трофей, що він уже завоював і тепер може спочивати на лаврах. З кожним днем він усе менше звертав уваги на мої почуття, відчуття та настрій, наче я стала лише гарною прикрасою, а не живою людиною. Здавалося, він був впевнений у невідворотності майбутньої події, яка, вочевидь, його не так уже й хвилювала, як я думала, наче це було звичайним порядком речей. Наше спілкування зводилося до його планів на майбутнє життя, до його надій і сподівань, і до нових привілеїв, що стануть йому доступними після нашого шлюбу, немов до переліку нових іграшок. Чомусь мені почало здаватися, що мене він ставить на друге місце, наче я є лише додатком до його величі.

Я попросила Тукцію, щоб вона, як завжди, пильна і спостережлива, звернула увагу на поведінку Геракліда, коли ми ввечері відправимося на прогулянку містом, а потім в театр. Мені потрібен був погляд збоку, щоб зрозуміти, чи мої підозри обґрунтовані, чи це знову мої вигадки.

Вистава була не зовсім трагічною і не зовсім комічною, ніби зшита з клаптиків різних жанрів, що створювало дивний дисонанс. Відволікали великі паузи на переодягання акторів, немов навмисно затягнуті для створення напруги, тож у ці моменти ми могли між собою спілкуватися, наче таємні змовники. Тукція, мов допитлива журналістка, розпитувала наших майбутніх чоловіків про їхні плани на майбутнє, їхні захоплення та спосіб життя, намагаючись розкрити всі їхні таємниці. А потім вона задала несподіване і, на мій погляд, надто сміливе питання, що нагадувало удар грому посеред ясного неба:

— Що вас приваблює найбільше у жінках?

Граціан, немов справжній доблесний воїн, не соромився робити компліменти, розхвалюючи свою яскраву та жартівливу Тукцію, відволікався на її неповторні риси характеру, на глибину її душі та на їхню щиру симпатію, немов оспівуючи богиню.

А Гераклід, навпаки, немов кам'яний істукан, і зовсім не відповідав, наче був повністю поглинений грою акторів і не помічав нікого навколо. Проте мою подругу не так легко збити зі сліду, і вона знову повернула Геракліда до свого питання, ніби намагаючись розбудити його від сну, на що ми всі отримали досить несподівану відповідь, що звучала наче вирок:

— Мені до вподоби покірна жінка. Вона не має затьмарювати свого чоловіка, її завданням має бути добробут сім'ї і догоджання своєму чоловіку.

Мене перекосило, наче мене вкусила оса, від цієї прямолінійної відповіді. То ось який він насправді? Жінка для нього дійсно на другому місці, і він навіть не збирається з нею рахуватися. Мої останні надії розвіялися, як дим, наче він розкрив свою справжню суть.

Навіть Граціан не був у захваті від такої щирості, бо його слова нагадували тиранію. Він почав заперечувати, доводячи, що лише спільні інтереси, і повне взаєморозуміння можуть бути запорукою успішної сім’ї, а не покірність та підпорядкування. Гераклід, ніби гравець на сцені, погодився з Граціаном, назвавши його красномовним оратором, що вміє підмітити всі тонкощі людських відносин. Начебто чоловіки досягли якогось компромісу і ми, немов змовники, більше не зачіпали цієї небезпечної теми, що могла б викрити справжні наміри кожного.

Тукція спостерігала за мною з неприхованою тривогою, наче бачила, як наближається буря, я ж трималася з усіх сил, не бажаючи засмучувати нікого своїми переживаннями, наче грала головну роль у трагічній виставі.

Останній вечір ми провели у приготуванні та обговоренні останніх деталей, наче готувалися до космічної місії. Ми більше не торкалися теми наших відносин, а моя мудра подруга вирішила не ятрити мою душу, нагадавши, що я маю в серці полум’я, яке ніхто не має права загасити, ніби вона бачила у мені справжню вогневицю.

Ранок пройшов у турботах і дрібних клопотах, наче ми готувалися до святкового балу. Наші весталки Діана і Юніона, Селестія і Лія, ніби добрі феї, чаклували над нашими зачісками та вбраннями, перетворюючи нас на принцес. Ми ж з Тукцією мали кілька секретиків щодо нашого зовнішнього вигляду, тож підвели очі спеціальною апельсиновою паличкою, просоченою чорною тушшю, надаючи погляду більшої виразності, а губи зволожили особливими бальзамами із Середземномор’я, що надавали їм яскравішого забарвлення та привабливого блиску.

Незважаючи на відсутність пишних урочистостей, що нагадували б грандіозне театральне дійство, до Геракліда вийшла його наречена, Рея, немов богиня, що спустилася з небес, осяяна м'яким світлом, і сповнена надії, що випромінювала її сяюча посмішка. Він побачив втілення богині, її витонченість та велич, що наближається до нього, і готової стати його законною дружиною, а не просто прикрасою його дому. Її образ, немов зітканий з мрій, зачаровував і водночас сповнював його серце трепетом та гордістю.

На голові Реї – вінок із дрібних білих квітів, наче сплетене з ніжних пелюсток хмар, що підкреслює її невинність та чистоту, та водночас, є витонченою прикрасою, що додає образу ніжності та вишуканості. В її вухах виблискують довгі сережки з прозорими кристалами, що переливаються, наче роса на сонці, при кожному її русі, розсипаючи іскри світла навколо. На шиї — розкішне намисто з кількох рядів перлин, що створюють витончений візерунок, який підкреслює витончені лінії її шиї та декольте, неначе діамантовий водоспад, що спадає на білосніжну тканину.