Відійди! Може бути – мотузка порветься – поранишся!
Я ж бо битиму так, ніби бій цей напропасть приречений.
Я п'ять років сама зашивала свої поранення,
А до того дві тисячі років тримала меч!
Подивись! Бачиш, шрамами руки, як петриківкою, розмальовані?
То літопис моїх боїв від Трипілля до Мар'їнки
Забери весь мій одяг, та серце залишиться камуфльованим.
Знаю – кожна моя загибель була немарною!
Схаменись! Хіба можна мотузкою втримати вільного сокола?
Як затиснути воду у жмені, хіба не проллється?
Попри біль, попри втому тримаю чоло високо.
Мій хребет виплавляли у Вирії. Він не гнеться!
Той вогонь, що так довго палає на дні мого розуму,
Спопелить тебе до вуглинок, лишень торкнися!
Де ти бачив, щоб можна було зупиняти грози?
От і я просто не знаю, як то воно – скоритися!
Весь твій підступ і злість врешті стануть моєю силою,
За свій вік я ховала з почестями не одну імперію.
Думаєш, ця мотузка втримає мої крила?
Тобто, це трохи складна для твого розуміння матерія.
Як припнеш ланцюгом до землі – все одно не втримаєш,
Закопаєш у землю - проб'юсь навесні озимою.
Бо земля ця і є моєю нелюдською силою,
Бо від пращурів заповідана мені Україною!
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
