Ти читаєш мою писанину тепер? З неба?.. Потайки?... Сто відчайдухів вже наклали головами у своєму пошуку, А я все вив'язувала зі слів светри, а нічим не зарадила.. І тепер не почути того єдиного, хто біль цей розрадить.. У моєї війни бойові стволи всі вкорочені, Бліндажі перекриті надійно дірявими ночвами, Серед степу стою, як билина, дощами посічена, Колисаючи праву долоню, що чорним мічена. Десь там треті півні мали крикнути, а, дивись, забарилися, Тільки б'ють, мов шалені, до крові короткими крилами.. Я ж мовчатиму так, ніби від народження безголоса, Бо єдиного разу прозвучати голосові довелося.. Як кричала, коли дивилася, як ти падав, А я нагло лишалась стояти.. ото вона – зрада.. Розтікалась червона ріка по порогах, як повінь.. Я тепер нею аж по саму маківку, вщерть наповнена! І нуртує і б'є мені в ребра твоєю силою, Так болить, ніби серце гадина прокусила І скропила прокушене місце гіркою отрутою.. Скільки йтиму, а кожен наступний крок буде спокутою, Скільки дихатиму, а повітря лишатиметься розрідженим.. Хто б то знав, яка пам'ять гостра, як глибоко ріже.. Хто розпалював ті кострища, на яких мені тавра гріли, Щоб залишити ними сліди на душі. Кострища згоріли.. Ще гарячий на тих кострищах червоний попіл.. Він осяде, уляжеться в землю, та це буде потім...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
