Вона тричі обходить його за сонцем. Один раз – проти, А на п'ятому їй оберіг від нечистого коле у серце. Вона бачить усі його постаті, подвиги, поступки і підлоти, Ріже шкіру долоні на лівій руці тонким, битим скельцем.. Кров у нього густа, як смола, і так само чорна.. Не стікає – повільно повзе по руці в дерев'яну миску.. Він настільки ж прекрасний зсередини, як з лиця – потворний.. Він до краю свого підступив, як ніколи, близько... У затухлій печі перешіптуються жарини.. За вікном щось таке, як весна, і от-от світанок. Чорна кров відступає йому від серця, із рук, зі спини, Виповзає із нього, як змій, і з шипінням тане. Знов ворожить вона забороненим, древнім закляттям, Щоб розплутати його дух зі сталевих туманів, Його тіло лежить нерухомо, його очі сплять, Він сьогодні народиться втретє.. цього разу – востаннє .. Перші промені сонця живі, а повіки - мертві.. Спорожніли вуста, на яких тепла посмішка билася... Щоб він міг ще хоч раз народитися, мусив хтось померти.. Може, саме для цього вона колись народилася...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
