Він щодня проростає з цієї землі, ніби з рани біль.. Того болю вже дійсно до чорта.. візьмеш собі? З нього вийдуть великої міцності ланцюги.. Закидай їх, як ятір, виловлюй калинові кетяги, Розтирай по обличчю гіркий, перестиглий сік.. Він на цих териконах вростає вже сьомий рік.. Наполовину із глини, наполовину – з сухих гілок.. Донеси йому калинової гіркоти хоч один ковток, Трохи крові цієї розтрісканої землі на його чоло.. Він так довго тримає собі за плечима вселенське зло, Що давно би вже згнив, перетворився би на мазут, Якби в спину йому не закутий сталевий прут! Вже би вітер розвіяв над степом його шкіру, як дим і труху, Якби не краплини гіркого соку на неї, порепану і суху. Він щодня проростає тут, чорний, ніби стара рілля, Його білі кістки – це і є ця напоєна кров'ю земля.. Перелітні птахи заплітаються шиями у великі клини.. Що їм видно згори? Чорні воронки і згорблені полини.. Що їм чути в широкому просторі? Шепіт і крик.. Він, як гнів, проростає із лабіринту окопів і тихих рік..
Тоненькою цівочкою стікає по скроні калиновий сік...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
