Ревуча тиша

Бізони сюди не прийдуть...

Бізони сюди не прийдуть. Тут нема чого їсти..
Всіх вирубали попід корінь і навіть - тотемних..
Так рясно вродила налитими гронами темінь,
По краплі стікаючи в шерхіт торішнього листу.
Крізь бубен тепер проростають скелети горіха..
Без бубну який же він, в біса,  шаман.. він не може камлати..
А руни, надряпані на шматочках зеленого скла,
Піском обсипаються вниз до потрісканих вікон..
Він вміє спинити биття свого слова і вітер.
У тиші без серцебиття якось легше чекати..
Без слова який же він, в біса, шаман.. він не може камлати..
Без слова він просто блукає на згарищах літер.
І сіль не солона, і попіл не сірий, а чорний,
Як чорне перо у старого, захриплого крука..
Не кашляй, лети собі, це – необхідна наука.
Як виживеш – матимеш крила і дух непоборний.
А поки – тут просто земля, що горить, як жертовник.
Від нього з шипінням розлазиться сіра зона...
Той день, коли в темні степи повернуться  бізони,
Запишуть, як першу молитву, у молитовник..

2020




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше