Твій бог...
Не слухай його історій...
Дивно...
Я тут!
Земля пахне вогкістю...
У всякого терпіння є межа...
Шугають ВОГи...
Усі ми народжені...
Чуєш.. сьогодні стріляли...
Що таке біль...
Хмарно.. сутінь.. вітер...
Тисяча і один...
Проводить по лезу ножа язиком...
Танцюй, моя мила...
Він чорний, скажений пес...
Кожен крок вичавлює з землі кров...
Боцман і Шем...
Отут моя кров...
Його дотики невагомі...
Дивно, що сонце...
Тобі часом робитимуть дуже боляче...
Він заходить тепер...
Якщо кликатиму його...
Дивися уважно...
Недаремно!
Спробуй мене убити...
Він не бог...
Немає на тебе хреста...
Я битимусь!
Мені не потрібні набої...
Прокидайся...
Вона невисокого зросту...
Її називають відьмою...
От і залишилися ми сам на сам...
Ходи зі мною...
Він тримає смерть свою...
В цей сніг можна падати...
Вогнем і мечем...
Бог зі щитом...
Я можу відрізати шмат свого серця...
Темна вода...
Мене не існує...
У тебе там хтось захований...
Твої черевики угваздані...
У чорному лісі вогко...
Він пише з війни...
Я обираю дракона...
Мій брат навчав мене витримки...
У нього всередині вітряно...
Ген аж до самого обрію бур'яни...
Бізони сюди не прийдуть...
Збирається спати...
По нас десь годину гатили артою...
Це не з нами усе...
Високі ельфи...
Ти дозволиш мені загубитися?
Він щодня проростає з цієї землі...
А ну, як це колесо прокотиться...
Це контурна карта ...
Вона тричі обходить його за сонцем...
Він мене не кохає...
Я бачила, як ти плакав...
Так нема їх...
Хочеш, я розповім тобі...
Вам страшно?
Чуєш, брате...
Війна...
Є жінка...
Ти читаєш мою писанину тепер?..
а потім він просто встає...
Як ти це витримав
Він скаже тобі, що йому не болить..
Крик у слові "українець"
Я знаю його..
Відійди!
Колом, колом, чорним полем
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
Ген аж до самого обрію бур'яни...
Ген, аж до самого обрію бур’яни.. бур’яни..
Сіра зона. Ні зими толком, ні осені, ні весни.
Бур’яни проростають в залізо, що спить в землі.
Павуки з павутинням розгойдуються на ковилі.
В бур’янах пролягають, петляючи, бджолині стежки,
Тисне в спину колючий погляд. Холодний. Важкий.
Може марево піднімається аж до обрію, може дим,
Спить залізо в землі між коріннями бур’янів. Не буди!
У заліза, що спить, дуже добрий слух і отруйна кров,
Як розбудиш - наробить у тілі твоєму дірок,
Заповзе у дірки, довго вмощуватиметься у новому кублі,
Покладе тебе спати у землю на ковилі...
Ген, аж до самого обрію бур’яни...бур’яни...
Чорні виродки клишоногої хвойди війни..
Проростає в них хиже залізо, що спить в землі..
Павутиння рветься на ковилі...
2021
