От і залишилися ми сам на сам.. І хто зна, кому за це дякувати – пеклу, чи небесам, Чи, може, старечому чханню сухої, як тирса, зими.. Бо тихо позад і по флангах. У цьому степу тільки ми.. Не добре. Але й непогано. Прийдешнє, як ранок. Так є. Ми просто зчіпляємось дужче, бо свій до свого по своє. Ми вдало застрягли у чорта в бездонній горлянці кістьми І тихо вгорі й під землею. У цьому степу тільки ми.. У білого бога безсоння, безвір'я і тремор в руках, Він довго босоніж не встоїть на битих своїх черепках, Спасіння також не попросить, бо з болю зробився німий.. Ефір повен звичної тиші. У бога тепер тільки ми.. А в нас тільки степ, тільки вітер і гуркіт сталевих басів, Бо тиша колись розіб'ється на тисячу голосів.. І той серед них, найдорожчий, ми встигли закрити грудьми – Землі наших пращурів голос. У неї тепер тільки ми...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
