Її називають відьмою, молодшу сестру мою, І, зустрічаючи, переходять на інший бік вулиці.. Весь город і садок поросли їй густою кропивою, Та вона її не виполює, навпаки – личком тулиться. Заворожує її досі не знаною силою-живою, А найдовшії стебла зрізає вночі, мне і сушить, І сукає з них срібні нитки. А щоб так ворожила – Вона в травні, сім років тому, продала свою душу.. Вона знає вузли, вона в'яже сорочки з нічної кропиви, А кевларова нитка лягає низинкою по горловині. Її руки завжди в пухирях, та хіба це важливо.. Вона в'яже сорочки, братам укриваючи спини. А братів її добрий десяток і сотня, і тисяча, А братам її в жодному разі не можна – крилатими.. Вона в'яже сорочки з кропиви... І сьомий рік мовчить, Щоб стелилася стежка живого повернення кожному братові. Її називають відьмою, молодшу сестру мою... Вона плаче нечутно, лишаючи сльози в горняткові на вівтарі, Вона горне до серця сорочку дірою обпаленою, Ставить свічку в степу і сорочку лишає на цвинтарі, І йде рвати кропиву і далі плести з волокна і металу... О, якби ж це була тільки казка, страшна і покручена, Я б читала її, обережно спиваючи літери, Та кропива не сохне, так само зелена, гінка і жалюча, І не горить...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
