Ревуча тиша

Він не бог...

Він не бог, але в нього я вірю більше!
Його руки – ті самі. У бога немає інших,
І немає плечей, окрім тих, що тримають світ,
Поки бог від розпачливих сліз осліп
І заледве дише..
Він до чорта подібний - підступний, нахабний, хитрий.
Якщо бачить на шкірі кров – просто мовчки витре..
Його посестра – смерть. Побратими – ножі і місяць..
Він ще має одне, щедро втративши решту вісім..
У битвах..
Його тінь – ніби ніч. Та і сам він страшний і темний,
Тільки в погляді світло, ледь ворушиться і росте..
Він ховає його попід вії і йде у морок,
І у мороці чутно, як він довго говорить,
І йому відлунює степ.
Він не бог. Він до болю живий і смертний..
Часом злий, часом добрий, але найчастіше впертий,
Бо затявся своїм одвічним: «Я просто мушу»...

Він колись залишив мені у долонях душу..
І по неї повернеться!

2021




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше