Недаремно! Ти падав на мокрий бетон недаремно! Хрип у грудях, прошита навиліт яремна І дружаня, що так поспішав, а від кулі закрити не встиг.. Все зима і зима, псячий холод, оплавлений сніг.. Як хотілося сонця, та де тепер сонце... Темно.. Повмерзалі в бетон, так звитяжно і так трагічно, Дні збудовують вежу, що все-таки впала посеред січня.. Східний вітер в розбитих хребтах терміналу поставив орган, І все – ніби то хтось потоптався по серцю брудними ногами, І кусає мороз, особливо за пальці і за обличчя. Недаремно! Просто не може бути даремно! Зазвичай, передує світанку найглибша темрява.. А до того – сигнальні вогні і малинові трасери.. Смерть в перервах між обстрілами зашиває рясу, Вона довго тебе прикривала.. тепер забере.. Поторгуйся із нею за смерть свою якомога дорожче.. Хай танцює між кулями і уламками вогнетрощі, Хай розмашисто жне в перестиглі снопи свій врожай. Видихай востаннє.. розслабся.. не заважай їй.. Споглядай... Ти тепер на цілу вічність молодший..
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
