Якщо кликатиму його на ім'я, він мене почує? І чи стане від того тепліше в його могилі? Я не плачу, бо буде вогко йому від мого плачу.. Я не плачу, бо толку від сліз, як вони безсилі.. Кожен рік відсипає по-троху зморшок і сивини, Кожен день б'є в обличчя наввимашки новим світанком. Що я, в біса, роблю тут, де зовсім немає війни, В той же час, як він там був убитий російським танком... Дзвони пам’яті луплять у скроні, ніби залпи «град» Іменами, що в лапах розносять у поля граки.. Він з безносою грав наввипередки. Небезпечно грав.. Хоча, з-під його коси виходили красивіші валки... А з-під вій його розліталися степом сонячні зайці, А до рук його терлась земля смоляним котом.. Він же так і пішов, затиснувши пригоршню землі в кулаці, Не спиняли його, та й спинити б не зміг ніхто.. Як дивитимусь довго в небо, він мене побачить? Обійняти б його, щоб бодай на мить, а було тепліше.. Щоб йому там було не боляче, я не плачу.. Він для мене зробив трохи більше, ніж міг.. Трохи більше...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
