Кожен крок вичавлює з землі кров. Я з собою стояв на смерть. І себе поборов. Чорним кольором білий прапор замалював. Кров стікала з поранених рук. І її додав. Замість опадів і ґрунтових вод – кров. Хтось цей світ вибудовував, але, бач, запоров, Я тиняюся ним, переламаним, як цепний пес.. Я з собою стояв на смерть, а тоді воскрес! По посічених стінах малюнки ворожих карт. Я малюю по пам’яті їх, хоч, можливо, не варто.. Всі шляхи мінувала, відходячи на наш бік, зима.. Я з собою стояв на смерть. Смерті більше нема. Тиша грається в хованки з кулями. І програє Поки ловиш свій пульс у вухах, куля б’є І знаходить собі гніздів’я десь між ребер. Неможливо убити того, хто давно помер! Чорні маки в степу переорані, сіють чорний цвіт.. Я з собою стояв на смерть, щоб залишити слід! Щоб не знати ні втоми, ні відчаю. Скільки б не стояв! Скільки б крові своєї не вилити, ця земля – моя!
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
