Реєстрація

Ревуча тиша

Шугають ВОГи...

Шугають ВОГи, як хижі ластівки..

Неперемога.. звичайна практика..

А вчора ПТУРом убило братика..

Безноса дурить своєю ласкою..

А серце гупає у ритмі пострілу..

Куди не ступиш – коріння-кості..

Земля у розтині, як анатомія..

Вже кілька осеней не був удома я..

У кулеметника своя симфонія,

Як «Пори року» у телефоні..

А небо дихає – світанки, сутінки..

Не буде тихою моя присутність..

Нічого доброго, нікого зайвого..

Нема хоробрих там, а тут – безжальні..

Безлюдні вулиці, бездушні отвори..

Як сон, забулося і змило потороч..

Душа пристріляна, лопата гострена..

Копаю зілля їм, веду до постригу..

По десять в зав’язці до суду божого..

Зриваю зав’язь і помсту множу..

Серце затятеє тремтить судомами..

Ціле життя своє не був удома я...

2020

Світлана Сівак

Подобається

#4599 в Різне
#1146 в Поезія

У тексті є: війна в україні, вірші про війну

Відредаговано: 07.05.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше