Земля пахне вогкістю, прілим, дощем Шепоче: закопуй, закопуйся ще Повзи, пригинаючись, по межі Як повзають чорні, отруйні вужі Вгризайся, влипай, проростай до глибин Земля має смак затяжної журби Тримай наготові сокири й щити Ти вріс і продовжуєш тут рости Земля має колір мишей і трави Що глибше в землі, то ти більше живий Вдихай її міць, видихай її біль Твій піт кам’яніє і твердне у сіль Твій крок набирає ваги і води Ти чуєш її «піднімайся», «іди» Ти бачиш її пошматовану плоть Залізо в землі переплавлене в скло Залазить під шкіру натомлених ніг Ти йтимеш вперед під вогнем, у вогні Ти першим торкнешся її глибини Відчуєш на смак її сльози і сни Собою зшиватимеш рвані кінці Земля на зубах, за хребтом, в кулаці У серці твоєму. Ти – в серці землі Постійно вперед, на краю, на нулі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
