Ревнощі

Ревнощі

Міні-оповідання

Коли Вам здається. Вам не здається.

- Єсенія, Ви розумієте, що ваші хворобливі ревнощі можуть призвести до розлучення? До завершення відносин? Ви це розумієте?

- Анна Валентинівна, я намагаюся.

- Єсенія, мені вчора дзвонив Дмитро. Ви розбили його телефон. Знову. Вам здалося, що йому пише коханка.

- Так. Я вже попросила вибачення сьогодні вранці, ми помирилися, з умовою, що я знову почну ходити до вас два рази на тиждень.

- Добре. Дуже добре. Єсенія, ви повинні працювати над собою. Довіритися чоловікові, який дуже любить і переживає за Вас. Ви повинні перестати вистежувати його жінок-колег, його соціальні мережі, інформацію в його телефоні. Дайте йому свободу в спілкуванні, не захоплюйте особистий простір, інакше ви самі зруйнуєте все, що у вас двох є. Ревнощі в вашому випадку з флірту з перчинкою переросли в хворобу, яка може привести, на жаль, до розлучення. І ще, ви розумієте, що якщо тисячу разів звинуватити чоловіка в зраді, в тисячу перший раз

він таки зрадить вам, щоб було не так прикро вислуховувати крики і скандали.

Вийшовши з кабінету ненависного психолога, Єсеня з насолодою закурила. Хоча в словах цей чортової тітки був сенс. Так, вона частенько поводиться неадекватно. Так, Дімка погрожував, що якщо ще раз вона нападе на його колегу або почне лайку з його начальницею в робочому чаті, то він піде. Назавжди.

Холодний вітер тріпав її плащ і те, що недавно було зачіскою. Сєня задрижала від холоду. Де ти, теплий вересень? Де ти, примарне бабине літо? Темне небо не давало шансу довгим прогулянкам, але вона таки вирішила пройтися до наступної станції метро, придушивши спокусу негайно пірнути в підземку.

Дійшовши до середини маршруту, Єсенія зрозуміла, що погарячкувала. Пронизливі пориви крижаного північного вітру продували, а точніше видували життя з крихкого тіла. Проклинаючи і прогулянки, і свіже повітря, і як то кажуть, все на світі, Єсеня, зціпивши зуби, вже майже бігла до рятівної будівлі метро.

Що змусило її глянути на парковку біля дороги, вона вже й не згадає, але Діма, що обіймає дівчину біля авто, не забудеться ніколи. Ніколи. Планета на секунду зупинилася. І мало не завалилася. Втрималася і Єсенія.

У такі хвилини вона уявляла собі, що знепритомніє або під її ногами розверзнеться земля. Але він обіймав, шепотів щось на вушко, посміхався і намагався зігріти від вітру ту, іншу. Через одну машину на тротуарі стояла Єсеня і проживала свій кошмар наяву, але її не треба було гріти. Їй було жарко. По спині побігла цівка поту, на лобі виступила випарина, долоні були мокрими, хоча пальці абсолютно не гнулися, руки стали чужими і пластиковими. Сеня спробувала ковтнути і навіть здивувалася, що ковтати слину не виходить. По-перше, слини не було, рот був абсолютно сухим, як пустеля з колючим кактусом-язиком. Ковтальні рухи викликали першіння і кашель, сухий, гучний і злий, як ніби вона зараз задихнеться. І рівно на мить їй здалося, що вона забула, як дихати носом і мало не задихнулася. Вона схопилася за огорожу парковки і шумно вдихнула, але замість полегшення її вирвало прямо під колеса чужої машини.

Огорожа була у формі труби по периметру, Єсенія нагнулася, і вступивши у власну блювоту, опинилася на парковці.

Від закоханої пари її відокремлювали лише Тойота Камрі і Ленд Ровер. Діма побачив її не відразу, лише коли вона була вже зовсім близько. Він був неприємно здивований і десь в глибині душі трохи наляканий.

- Ти сама винна. Зрозуміла? Я втомився від твоїх сцен. І ганьби. І знайшов людину з якою мені добре. Знайшов ту, яка мені довіряє.

Єсенія наблизилася до пари. Не кажучи ні слова, вона витягла з сумочки манікюрні ножиці, щосили вдарила ними суперницю в живіт і висмикнула гострі з трохи загнутими кінчиками ножиці назад. Від несподіванки дівчина витріщила очі, схопилася обома руками за рану на водолазці і почала осідати.

- А, фітнес-тренер Олена? Дуже приємно. Як Дімині успіхи?

- Ти - ненормальна! Твою матір! Що ти наробила? Олена? Як ти? Почекай, я викличу швидку. Тримайся, дитинко. Господи! Господи!

Діма вже набирав номер невідкладної допомоги. А тим часом на парковку в'їхав чорний Гелентваген у пошуках вільного місця. Коли автомобіль був в декількох кроках від любовного трикутника, Єсенія штовхнула чоловіка прямо під колеса джипа, водій якого дивився в інший бік, на дальній ряд, де було лише одне парко-місце. Діма від несподіванки похитнувся. Телефон випав з рук і полетів убік.  Пролунав вереск гальм, оглушаючий звук сигналу, хрускіт чогось дуже м'якого і податливого. І ось тепер світ точно зупинився. А світло в очах Діми згасло назавжди.

Єсенія прокинулася за годину до звуку будильника в холодному поту. Руки тряслися, як після добротної п'янки з кращою подругою. Серце калатало занадто боляче і часто. Ковтнувши, вона зі страхом глянула на нього.  Її Діма. Рідний і улюблений. Її життя, її сенс і опора. Вона любить його так, що іноді стає навіть страшно. А він любить її. Він натякає на весілля, вона терпляче чекає. А через пару років будуть думати про дітей. Неодмінно. Без сумніву. Господи, примариться ж таке. Треба встати і подивитися у вікно. І поганий сон швидко піде, особливо на світанку. Так бабуся говорила.