Частина 37

На шляху до озера думки Ляни крутилися переважно навколо Аса та повернення додому, й лише совість тихенько натякала, що варто відправити якесь повідомлення Аміні, бо ж подруга, напевне, вже переживає. Але потім Ляна подумала, доки та Аміна дорогою «з загулу» всіх метеликів на кущах перерахує й роздивиться зустрічні квіточки, Ляна вже й повернутися встигне. І, можливо, навіть з рецептом створення порталу додому. Бо ж такого помічника знайшла! А, може, й не лише помічника…

 Дівчина мрійливо посміхнулася. Ліс був сонячним та привітним, спілкування з Асом підтвердило, що Ляна варта найкращого, а образи на Бремора та Барса зараз виглядали відверто дитячими. І чого вона так кіпішувала? Подумаєш, напланували собі там чогось самовпевнені чоловіки, їх плани — то їх особиста статева драма. Те, що вони мають якесь своє уявлення про те, що допустимо їй пропонувати, характеризує лише їх сумнівний моральний кодекс та катастрофічну недооцінку Ляни. Потрібно просто взяти це до уваги, й поводитись з ним відповідно. Усіх під себе не переробиш (хоча дресирування представників сильної статі, то таки гарна розвага). Треба буде послухати, що саме хоче Бремор, а потім акуратно обговорити це з Аміною. Шпигувати Ляна, звичайно, не буде (розмріялися!), але розумним буде знайти зручний формат співпраці, бо навчання в Академії варто продовжити. Тим паче, що Ас наштовхнув її на думку, де ще можна віднайти літературу про магічне скло. Ду-уже багатообіцяльна «сировина». Може Блудні ворота і оскаженіли, але хто сказав, що не можна створити свої власні? Взяти те скло з магічних печер (Ваня великий може попрацювати своєю сокирою заради спільного блага), Аміну з її універсальністю, розрахувати потрібні показники (Льоса можна залучити, у нього то гарно виходить), орієнтиром поставити того ж Аса, на перехід використати силу кинджала… Вирішено! Вона скупається, повечеряє, озвучить свої ідеї Асу (щоб він не змарнував їх останній романтичний вечір)  і зранку вирушить до Аммоліта. Треба ж повідомити друзям, що вони мріють допомогти у реалізації цього надзвичайного цікавого наукового проєкту. Всім же знадобляться справні міжсвітові ворота!

За цими думками Ляна не помітила, як підійшла до озера. Сьогодні воно виглядало ще більш спокусливо-прекрасним, але споглядаючи на мальовниче дзеркало води, дівчину чомусь відвідало непевне почуття тривоги.

—Відповідальність і ще раз відповідальність. Не можна було так тікати, — хмикнула вголос Ляна та знявши з себе одяг й поклавши на нього зверху піхви з кинджалом, зайшла у воду. То минулого разу вона бездумно шубовснула разом з ножем, але сьогодні не варто так знущатися зі зброї. Яка б магічна вона не була, але ж це метал, а він, навряд чи, полюбляє купання.

Плаваючи, Ляна спіймала себе на тому, що раз за разом кидає погляди на берег, очікуючи побачити Аса. Усвідомивши своє несподіване розчарування (він не з’являвся!), та роздратована все сильнішим відчуттям незрозумілого неспокою, Ляна суто з впертості пропливла ще кілька кіл по центру озера й нарешті повернула до берега. А виходячи з води виявила, що під одним з розлогих дерев сидить… Міля, в якійсь світлій сукні з дурнуватими червоними плямами. Відвертий несмак цієї дівчини щодо вибору вбрання, Ляну регулярно ставив перед дилемою, як культурно висловити думку: «Боже, як можна на себе вдягнути таку порнографію?».

—Привіт. Звідки ти тут? — Ляна поспіхом натягла на обличчя широку усмішку та попрямувала до гості, сподіваючись її швиденько позбутися. Міля їй тут була зовсім «не в тему». Особливо, якщо таки прийде Ас, бо думка про їх сумісне (наодинці!) купання виглядала занадто спокусливо. Не повністю відігнавши барвисто-непристойні фантазії, Ляна попрямувала до Мілі і лише за кілька кроків роздивилася, що червоні плями, то зовсім не візерунок сукні. На грудях дівчини була… кривава рана!

—Міля, що з тобою?! Що трапилося?! — Ляна, якій стало зовсім не до еротичних мрій, кинулася вперед з жахом розуміючи, що втрачає дорогоцінні секунди та судомно згадуючи, що можна зробити. Спочатку треба якось зупинити кров, а потім залікувати рану. Чи допоможе пряме вливання енергії? Має допомогти, бо ж нічого іншого вона не вміє! Ляна підбігла, впала навколішки поряд з Мілею, простягнула руку до рани і… її пальці чомусь пройшли крізь дівчину. Пролунав тихий, схожий на лопання поліетиленової кульки звук й навколо Ляни раптом зімкнулася якась мильна бульбашка. Міля зникла, а за прозоро-веселковою перепоною, з’явилася чорноволоса молода жінка у темно-фіолетовому балахоні.

—Це ж треба. Я й не думала, що все буде настільки легко. Ти прямо задалася метою мене приємно дивувати, — хмикнула незнайомка, — Шкода лише, що з твоєю зброєю так не вийде. Принаймні поки що. У сферу цей проклятий кинджал сам не зайде, а взяти його може або господар, або особа, що добровільно відмовилася від магії. Тебе я до нього, звичайно, не підпущу, за що ти мені ще подякуєш, а шукати зараз когось відповідного, а головне надійного, часу не маю. Втім… нехай лежить, тут він суттєво обмежений у можливостях, а доки у цьому лісі привидів на нього натрапить хтось зі світлих, все вже скінчиться.

—Ви хто? Навіщо все це? Що скінчиться? Що відбувається? — Ляна обурено шваркнула вогняним закляттям, сподіваючись швидко позбутися дивної бульбашки, але… закляття чомусь безпорадно розтеклося по внутрішній поверхні сфери й зникло. Обурена дівчина й не зчулася, як перетворилася на тигрицю та кинулася на незрозумілу клітку орудуючи кігтями, але кігті ковзали, іскрили, проте не полишали й подряпини на, нібито тонесенькому бар’єрі. А незрозуміла сфера, замість того, щоб лопнути від одного доторку, раптом покотилася м’ячиком, підстрибуючи на нерівностях. Це змусило тигрицю махати лапами вже з зовсім іншою метою — аби просто втриматися на ногах. Таким недолугим хом’яком у колесі Ляна ще ніколи не почувалася.