Частина 36

Ляна з цікавістю оглядала будинок «відлюдника». Він виявився комфортним, світлим, радував чистотою та облаштованістю. Усюди тепле поліроване дерево, продумані, але прості й функціональні меблі, планування. Такий суто чоловічий, але дуже дорогий інтер’єр. Родзинкою вітальні був стильно облаштований камін, поряд з яким стояло два неймовірно зручних крісла. У таке б крісло забратися з книжкою, загорнутися у плед, поставити поряд чашку гарячого чаю, пригорнутися до рельєфного чоловічого плеча і забути про світ за вікном… Від несподіваних мрій Ляну відволікло запрошення до їдальні, де Ас вже встиг накрити стіл.

 Сервірування виявилося непристойно вишуканим (особливо, як для лісового відлюдника). Білосніжна скатертина з акуратною вишивкою по краю, начищене столове срібло, красиво складені серветки, тонесенький фарфор, кришталь, червоні троянди по центру стола. А от головною стравою у акуратній прозорій супниці виявився… борщ! Доки Ляна намагалася розібратися веселить це її це чи дивує, й старанно вдавала невимушеність (ага, кожного ж дня так обідає) прискорено згадуючи всі відомі деталі етикету, Ас галантно наповнив її келих вином. Ляна задумливо подивилася на гру світла між вином та кришталем й вирішила, що варто зрівняти ситуацію. Тож, доки господар будинку з вправністю вишколеного офіціанта розставляв на столі салати та закуски, дівчина швиденько намагічила собі напівпрозору елегантну сукню на бретельках з максимально оголеною спиною. Це перевдягання ледь не коштувало їм таці з фруктами, бо Ас так задивився, що ледь її не впустив. Ляна старанно приховала посмішку — от тепер рахунок 1:1!

Після обіду Ас продовжив екскурсію гості по будинку і цього разу вразив Ляну бібліотекою. Велика, заповнена книгами під саму стелю кімната, несподівано порадувала значною кількістю знайомих книг. Тут було майже все, чим Ляна захоплювалася зі школи: від Ремарка до Булгакова, від Єфремова до Агати Крісті! А ще була велика кількість літератури цього світу. На її логічне питання «Звідки?!» Ас таємничо посміхнувся та сказав, що поціновувач літератури і в іншому світі знайде, як її дістати. Цей чоловік починав Ляні подобатися все більше.

В тій бібліотеці вони й проговорила до самої ночі. Ас виявився не лише людиною з рідного світу, чудовим кухарем та красенем, а й цікавим співбесідником, з яким не потрібно було раз за разом пояснювати якість терміни чи явища. Яке ж то щастя — спілкуватися з людиною однією мовою! І справа зовсім не у звучанні слів, справа у розумінні термінів, аналогій, «крилатих висловів» та врешті-решт жартів! Ляна й не думала раніше, наскільки то, виявляється, важливо! А коли Ас почав напам’ять читати їй вірші Гумільова, дівчина взагалі подумки записала його у категорію «майже ідеал». Звичайно, ще варто попрацювати з певними моментами (вона любить білі троянди!), але хто б міг подумати, що такий діамант можна знайти в якійсь глушині!

День завершився не менш красивою вечерею (ресторани смертний бій влаштували б за такого шеф-кухаря!), невимушеною пропозицією полишитися на ніч (бо вночі ліс не найбезпечніше місце) та  галантним супроводом до окремої кімнати, облаштованої так, наче саме Ляну тут все життя й чекали. А зранку Ас зустрів її на кухні легким сніданком, вони знову розговорилися і…почимчикували до бібліотеки.

 Розмови, розмови, погляди, невимушені доторки і знову розмови. В компанії Аса час для Ляни летів непомітно. Вони розповідали одне одному про життя, згадували прочитані книги свого світу, гортали книги по історії цього світу, розбирались у державному устрої світлих магів (знайшовся навіть аналог мартіні, щоб осягнути ту чудну систему, де головний — камінь), аналізували природу магії, як такої та особисто магії Ляни, розглядали варіанти повернення додому (Ляна була твердо переконана, що такі є). Аса спочатку повеселив ентузіазм гості щодо повернення (він, виявляється, не перший рік намагався віднайти шлях назад), але після того, як чоловік вичитав наскільки сильним є її кинджал світла в комплекті з наявним гарнітуром (про загублений кулон Ляна вирішила не говорити), ця ідея захопила і його. І ось вони вже вдвох закопалися у книги. Іноді Ляна знаходила опис ритуалу, чи закляття, які наштовхували її на перспективну думку, та засипала Аса питаннями. Чоловік уважно слухав і, або відмітав ідею, як безперспективну, або надовго замовкав та йшов копирсатися у книгах у пошуках відповіді.

Так проминуло тиждень, може більше. Одного дня, гортаючи чергову книгу з описами властивостей магічного скла, та обдумуючи чи можна те пристосувати для організації порталу додому, Ляна здмухнула дрібний пил з темної палітурки й спіймала себе на тому, що вона абсолютно розслаблена і майже щаслива. Їй подобався цей будинок, цей чоловік, це заняття, цей стан романтично-інтелектуальної інтриги. Не гризло жодне занепокоєння (Аміна дуже вчасно «загуляла»), не вимагали уваги численні недолугі залицяльники, не потрібно було допомагати якійсь Мілі чи очікувати візиту балакучого Льоса. Ляна невимушено блукала будинком у короткому шовковому халатику (її ноги варті демонстрації!) та насолоджувалася чоловічою увагою та турботою. Ас дозволяв їй себе почувати одночасно маленькою дівчиною і бажаною красунею, неймовірною чарівницею і цнотливою принцесою. Ті зацікавлені погляди Аса в комплекті з галантно-лицарською поведінкою, трепетною турботою та багатогранністю знань, доводили Ляну майже до оргазму. Дівоча уява вже давно помчала далі, часом нахабно ігноруючи спроби Ляни сфокусуватися на бібліотеці, а часом вплітаючи і бібліотеку у фантазії, де книгу виступали виключно зручною поверхнею та фоном.

—Це просто якась шикарна відпустка, — промовила Ляна насилу відводячи погляд від рельєфної статури Аса,  перегортаючи чергову сторінку, та змушуючи себе уважно роздивитися малюнок. Ілюстрація зображувала скляну печеру, які утворювалися на місцях жорстоких магічних битв. За описами, таке скло мало міцність алмазу, активність магічного кристала (могло бути, як провідником магії, так і блокатором, сховищем енергії та проклять) й своєрідну пам'ять. Світлі маги таке скло не могли використовувати, але Ляна згадала, що у неї є Аміна, яка за словами Бремора універсал. Раптом вона зможе?