Частина 31

Ляна до вечора мудрувала над Евклаз періодично ганяючи від дверей непроханих гостей. І якщо більшість візитерів позбутися було легко, то Льос з Ванями її вибісили наполегливістю, особливо коли почули, що в кімнаті Евклаз. Їх цікавість, звичайно, можна зрозуміти, бо до сьогодні ця рудоволоса воїтелька переважно «зависала» з Аміною, але ж це не привід ігнорувати фразу «Ми зайняті! Ввечері побачимося!» Втім виконання тієї фрази з додаванням ричання та демонстрацією пащеки тигриці таки переконало хлопців відступити.

Попри всі завади на вечірній збір біля фонтану Ляна вивела Евклаз після старанно проведеного інструктажу, з ідеально накладеним макіяжем (кілька годин роботи, після перевірки кількох образів), у білій шовковій сукні середньої довжини з рукавами у три чверті, що приховувала надміру рельєфні плечі подруги, але вдало демонструвала світу довгі красиві ноги у босоніжках на невисокому стильному підборі (з високими вирішили не ризикувати). Для довершення образу Ляна позичила Евклаз один зі своїх рубінових гарнітурів (чим не пожертвуєш, заради такого шоу), що прекрасно поєднувався з рудими, зібраними у вишукану грецьку зачіску локонами подруги.

Дорогою до фонтану, спостерігаючи, як всі зустрінуті ледь шию не скручують розглядаючи Евклаз, Ляна щиро пишалася результатом своїх старань. А Вані та Льос взагалі продемонстрували таку шикарну німу сцену, що це було краще за усі похвали. Побачивши Евклаз хлопці на декілька хвилин втратили дар мови й навіть базікало Льос деякий час мовчав здивовано кліпаючи очима, що здавалося ще трохи і вилізуть з орбіт.

—Евклаз? — Льос протер очі та з демонстративно серйозним виглядом обійшов навколо трохи зніяковілої подруги. Вражено присвиснув. — Неймовірно! Це в якому забороненому сувої ти таке закляття перетворення віднайшла?

—Це Ляна, — нарешті згадала поради Ляни Евклаз і гордовито підняла голову, опановуючи розгубленість від загальної уваги.

—Ляна відкопала? А чому я не в курсі? Як повз мене таке проскочило?

—Нічого я не копала. Не переймайся, — посміхнулася Ляна зі скромним виглядом всідаючись на лаву та насолоджуючись здійсненим фурором. — Це просто непоганий макіяж та правильно підібраний гардероб. Жодної магії.

—Та яке там жодної магії! Це магія вищого рівня! — продовжував Льос нарізати кола навколо подруги.

—Колібрі-переростки… Та її ж тепер охороняти доведеться, бо вкрадуть, не встигнемо й оком змигнути, — нарешті отямився Ваня маленький, роздивляючись Евклаз так, наче побачив вперше.

—Охороняйте, — з серйозною пикою кивнула Ляна. — Вам за статусом прописано оберігати нас прекрасних, тендітних та ніжних.

—На тему тендітності я дуже сумніваюся. Це все ж таки Евклаз, а не якась Міля, — хмикнув Льос. —Проте зараз навіть у мене виникло дивне бажання записатися у її лицарі і…

—Так, у тебе вже є «прекрасна дама», — піднявся з багатозначним виразом обличчя Ваня маленький, демонстративно граючи м’язами. — Не переоцінюй свої можливості. Тут є й інші, хто здатен краще за деяких захистити та на руках, раптом що, понести…

—Льосе, не хапайся за другий меч, коли й перший не опанував, — хмикнув Ваня великий.

—Я, мабуть, зупинюся на пропозиції Вані, — чарівно посміхнулася Евклаз Вані меншому і кинула примружений погляд на Льоса, — До речі, Льосе, Ляна тут вже три хвилини, а досі без квітів та десерту. Це ж відверте порушення традицій!

—Підтримую! — розсміялася Ляна, оцінивши наскільки швидко її «учениця» вписується у нову роль. Схоже, даремно вона нею не займалася раніше.

—От ще скажіть, що Ваня у нас майстер вправлятися з двома… мечами, — вишкірився Льос, поспіхом організувавши Ляні букет троянд та морозиво. Ваня вирішив не відставати від друга, тож за мить у Евклаз в руках з’явився букет рожевих гербер, а поряд вазочка з якимось десертом. Але не встигла Ляна помилуватися рум’янцем на щоках подруги, як Льос хмикнув і організував поряд з Ляною ще один букет, цього разу гігантських білих гладіолусів. Ваня склав руки на грудях, зміряв це видовище невдоволеним поглядом, пробурмотів досить складне закляття, клацнув пальцями і Евклаз оточила стіна гігантських білих еустом.

—Стоп, хлопчики, бо зараз ви у нас тимчасово перетворитеся на папуг, аби доповнити цю строкату картину, а лицарів ми пошукаємо інших, — медовим голосом мовила Ляна, примруженим поглядом поглянувши на цих «павичів».

—Та ми що, ми нічого, — пробурмотіли Льос та Ваня, поспіхом відводячи погляди.

—От і прекрасно. Льос, організуй всім квітам вази, Ваня, а ти діставай гітару! Співак з тебе кращий ніж флорист. І взагалі, знайди час поцікавитися, які квіти любить Евклаз, — діловито продовжила диригувати хлопцями Ляна із задоволенням відкидаючись на лаву та міркуючи, що для повного тріумфу їй зараз не вистачає хіба що Аміни. Ляна шкодувала, що пропускає чудову можливість наочно продемонструвати подрузі, як можна вдосконалити дівчину, якщо та не упирається з баранячою впертістю у абсолютно дурні принципи.

§§§

Аміна йшла з Ельмірою нічним лісом. Навкруги літали світлячки, шурхотіли та перебігали з гілки на гілку якісь дрібні тваринки, іноді пролітали над головою птахи. Шурхіт та багатоголосий шепіт джунглів справляв таємниче, але приємне, майже затишне, враження. Навіть коли шлях дівчат перетнув великий звір, схожий на чорну пантеру, Аміна чомусь відчула не острах, а чисте захоплення. Ця велика і явно хижа тварина, яка зупинилася і уважно подивилася дівчатам в очі, викликала у неї лише бажання завмерти, зупинити чарівну мить, провести долонею по хутру, почесати звірисько за вухом та помилуватися досконалістю ікл, що тьмяно зблиснули у темряві. Аміна усвідомлювала, що хижий звір у лісі має викликати інші почуття, але…Не викликав. І не демонстрував жодних спроб виправдати свою «хижість». То може вона все правильно відчуває? Може це наслідок єднання з тією кольоровою магією, що вирує навколо, йде від джунглів потужними хвилями, пронизує все і всіх? Взагалі навколишній світ був настільки наповнений енергією, магією, що Аміна почувалася трішки хмільною.