-13-

   Першим коротко та невесело засміявся Гаррон.
- Захищатися від кого? Від нас?
   Солар відповів не одразу.
- Від Носія...
   Ревен відчув, як усі погляди знову звернулися до нього. Він уже починав звикати до цього.
- І що це означає? — запитав він.
   Солар подивився прямо йому в очі.
- Якщо протокол буде активовано повністю, усі системи планети отримають одну задачу.
- Яку?
- Не допустити відкриття воріт.
- Будь-якою ціною?
- Будь-якою.
   Ліара зблідла.
- Тобто вони готові знищити ціле місто?
- Якщо вважатимуть це необхідним.
- Але там мільйони людей!
- Саме тому протокол ніколи не використовували!
   Ревен дивився на столицю - на далекі шпилі, на світло вікон, на транспортні траси між вежами. Мільйони життів і все це могло стати жертвою заради стримування чогось, про що більшість навіть не знала.

* * *

   Раптом усі екрани транспортного вузла одночасно ввімкнулися. Зображення мигнуло. Потім з'явився герб Центральної влади - Парламенту.
   Занадто спокійний голос пролунав по всьому місту.
- Громадяни Тар-Кайроса, зберігайте спокій! Ситуація перебуває під контролем!
   Гаррон пирхнув.
- Брехня!
- Усі громадяни повинні залишатися у визначених секторах та чекати подальших інструкцій!
   Потім зображення змінилося. На екрані з'явилося обличчя літнього чоловіка. Сиве волосся, холодний погляд незнайомий більшості присутніх, але Солар завмер.
- Ні...
- Хто це? — запитала Ліара.
   Солар не відповів.
   Чоловік на екрані заговорив.
- Розпочато реалізацію протоколу «Остання Печатка».
   Гаррон хмуро подивився на Солара.
- Хто він такий?
- Голова Парламенту...
- Особисто?!
- Так!
   Такого не траплялося десятиліттями. Ніколи Голова влади не виходив на зв'язок сам, тільки через своїх радників, але наступні слова змусили всіх забути про це.
- Особливий наказ: якщо Носій буде виявлений — доставити його до Центрального Шпиля - живим або мертвим!
   У транспортному вузлі стало дуже тихо.
- Що він сказав? — перепитав Гаррон.
- Те, що ти почув...
   Ліара різко обернулася до Солара.
- Вони хочуть убити Ревена?!
- Якщо вирішать, що іншого виходу немає.
- Божевілля...
   Солар лише опустив очі, бо знав правду. Деякі люди в уряді давно чекали саме такого наказу. Ревен дивився на екран. Раптом відчув дещо дивне, наче щось не збігалося. Щось у голосі Голови Парламенту. Було щось знайоме. У голові спалахнуло коротке видіння:
кам'яний зал, стародавні руїни, чоловік у темному плащі, той самий профіль, ті самі очі, тільки набагато молодші...
   Ревен різко кліпнув. Видіння зникло.
- Ні...
   Ліара помітила його реакцію.
- Що сталося?
- Я вже бачив його.
- Кого?
- Цього чоловіка.
- Неможливо.
- У видінні.
   Солар різко повернув голову.
— Що ти сказав?
— Він був там.
— Де?
— У спогадах.
   Солар зблід, наче почув щось, чого боявся багато років.
Тим часом містом прокотився новий поштовх. Земля здригнулася. Одна з віддалених веж нахилилася і почала повільно руйнуватися. У небо здійнялася хмара пилу. Люди навколо завмерли.
Ніхто не вірив власним очам.
  Тар-Кайрос був символом могутності цивілізації: непохитним та вічним і ось тепер він руйнувався...

* * *

   У небі пролунав гуркіт двигунів. До транспортного вузла наближалася ескадрилья бойових кораблів.
Гаррон одразу підняв зброю.
- Це ще хто?
   Солар подивився на маркування і суворо сказав:
- Особиста охорона Голови.
   Кораблі швидко знижувалися.
- Вони знають, де ми, — сказала Ліара.
-  Очевидно.
- Що будемо робити?
   Гаррон перевірив заряд автомата.
- Те саме, що й завжди.
- А саме?
   Він усміхнувся куточком губ.
- Ігнорувати дурні накази...
- Але... - почав заперечувати Солар.
   Гаррон на нього суворо поглянув.
- Я не дам загубити планету, але й не дам загинути йому, як і людям навколо...Думаю є інший вихід, - з цими словами він подивився на Ревена.
У цей момент Ревен почув голос знову.
"Ти починаєш бачити..."
- Хто ти?
"Той, ким ти був колись"...
Ревен завмер. Серце пропустило удар.

- Ні.
"Так!"
Перед очима спалахнули образи: незнайоме місто, три супутники над горизонтом, величезні ворота і люди, мільйони людей...
Вони дивилися на нього, наче чекали рішення, наче від нього залежало, що буде далі...
"Ти пам'ятаєш більше, ніж думаєш..."
- Хто я?
   Але відповідь не прийшла.
   Кораблі торкнулися посадкової платформи. Двері почали відкриватися. Озброєні бійці виходили назовні. Усі в чорній броні і усі мали один наказ.
   Ревен дивився на них і раптом відчув дивне передчуття. Небезпека наближалася, але не від цих солдатів, а від чогось іншого. Чогось значно старішого.
   Десь у глибинах забутої історії починала прокидатися правда, правда про нього, правда про Сайлена Ворса і про першу расу і він вирішив дізнатися про це навіть ціною власного життя...