-12-

   Вартовий раптом заревів. Його рик прокотився залою, як грім. Солдати відкрили вогонь вже без наказу Гаррона. Плазмові заряди врізалися в темне тіло істоти, розриваючи його тіло на шматки, але це було марно і Вартовий навіть не намагався захищатися. Усі його очі дивилися лише на Ревена. Він зробив крок уперед...
   Гаррон уже був готовий віддати наказ про відступ, коли сталося те, чого не очікував ніхто. Вартовий повільно опустився на одне коліно. Солдати розгублено переглянулися.
   Ліара та Солар нічого не розуміли.
   Істота, яка могла пройти крізь бетонні стіни та пережити сотні пострілів, схилилася перед Ревеном. Десятки жовтих очей одночасно моргнули.
- Останній Носій...
   Ревен завмер. Йому хотілося відступити, втекти, заперечити почуте, але щось усередині нього вже знало правду.
  Підлога раптом здригнулася. Новий удар струсонув будівлю. По стелі побігли нові тріщини. Архів затрусився.
   Гаррон отямився першим.
- Усі на вихід! Негайно!
 

* * *

   Вони залишили архів за лічені хвилини. Коридори урядового комплексу були переповнені людьми: чиновники, охорона, технічний персонал... Всі почали евакуюватися. Почалася паніка.
   На екранах миготіли повідомлення про надзвичайний стан. Вперше за багато поколінь столиця втрачала контроль над ситуацією.
   Коли загін дістався зовнішньої галереї, усі завмерли.
   Тар-Кайрос помирав. Чорний стовп над містом більше не нагадував дим. Він розкрився, немов гігантська квітка з темряви. З його центру повільно витікав чорний туман. Вона падала на вулиці. На будинки. На транспортні магістралі і всюди, де торкалася поверхні, починалися зміни.
   Ліара дивилася на трансляцію з дронів. На одному з екранів чоловік впав посеред площі. Його тіло почало вкриватися чорними прожилками. За хвилину він уже нападав на інших.
- О боже...
- Зараження прискорюється, — похмуро сказав Солар.
- Це вже не зараження, — відповіла Ліара.
- Тоді що?
Вона довго мовчала.
- Трансформація.
Гаррон стиснув щелепи. Йому не сподобалося це слово.
 

* * *

   Транспортна платформа знаходилася на верхніх рівнях урядового комплексу. Дорогою Ревен усе частіше втрачав зв'язок із реальністю. Світ навколо ніби роздвоювався - ось він іде коридором, а через секунду бачить інше місце, в інший час, в інше життя... Величезне місто під трьома супутниками, світле та живе, без темряви, без Безодні, люди займалися своїми справами, поспішаючи вулицями... На площах працювали фонтани, у небі рухалися кораблі і ніхто не боявся, ніхто ще не знав, що їхній світ приречений.
   Ревен зупинився. Перед ним стояла висока постать у темному одязі. Обличчя залишалося прихованим, але він чомусь був упевнений він знає цю людину.
- Хто ти?
Постать повернула голову і видіння розсипалося...
- Ревене!
   Голос Ліари повернув його назад.
- Що сталося?
- Нічого... - але навіть він не повірив власним словам.
 

* * *

   Коли вони продовжили шлях, Гаррон раптом сповільнився.
- Нам потрібно поговорити, - звернувся він до Ревена.
   Ревен подивився на нього.
- Зараз?
- Зараз саме час!
   Ліара одразу відчула недобре.
- Гаррон...
- Ні, Ліаро... Досить!
  Він підійшов ближче до Ревена.
- Через тебе за нами ходить Вартовий.
- Я цього не хотів.
- Через тебе Безодня прокидається.
- Я цього не робив.
- Через тебе вся планета летить у прірву!
  Ревен замовк, бо не бачив сенсу щось заперечувати...
  Гаррон дивився прямо йому в очі.
- Якщо доведеться обирати між тобою і Етернум-Тенебріс...
  Ліара напружилася.
- Гаррон...
- Я оберу планету.
  Запала тиша. Ревен лише кивнув.
- Я б зробив так само.
  Ця відповідь застала Гаррона зненацька. На кілька секунд він навіть розгубився, а потім мовчки рушив далі.

* * *

   Вони бігли коридорами. Ліара на ходу дістала планшет, який встигла забрати з архіву, щоб продивитися та попрацювати з даними, які вдалося врятувати. Один із файлів виявився пошкодженим лише частково. Вона відкрила його просто на ходу. На екрані з'явилися старі фотографії. Ті самі руїни першої раси.
  Ліара збільшила один із кадрів, потім ще один і раптом завмерла.
— Що таке? — запитав Солар.
  Вона мовчки показала екран. На стіні виднівся напис мовою першої раси. Частину символів система вже переклала. НАГЛЯДАЧ ТРЕТЬОЇ ПЕЧАТКИ, а поруч стояв молодий Сайлен Ворс.
  Ліара подивилася на інших.
- Дивно...
- Це може бути назва приміщення, — швидко сказав Солар, але цього разу навіть його голос прозвучав непереконливо.
- Може... А якщо ні?
  Ніхто не відповів.
 

* * *

   Вихід на транспортну платформу відкрився автоматично. Їх зустрів холодний вітер - Неприродно холодний. Небо над столицею стало чорним. У ньому спалахували блискавки. Внизу місто вмирало.      Вибухи спалахували в різних районах. Оборонні батареї продовжували вести вогонь, але заражених ставало дедалі більше.
   Ревен раптом знову почув голос.
"Вони знову повторюють ту саму помилку..."
- Хто ти?
"Один із тих, хто вже програвав цю війну".
  Перед очима спалахнуло видіння. Знову гігантські чорні ворота. Перед ними стояли тисячі людей, а серед них... Він побачив знайоме обличчя.
   Доктор Сайлен Ворс або когось неймовірно на нього схожого.
   Ревен різко вдихнув. Видіння зникло, але цього разу він не був певен, що це просто випадковість.