-10-

   Удар був таким сильним, що підлога пішла хвилею. Світло в залі архіву згасло. На кілька секунд усе занурилося в темряву. Потім аварійні системи знову ввімкнулися, заливши все червоним світлом. Десь угорі завили сирени.
   Загальноміська тривога.
   Гаррон першим повернувся до реальності.
- Кажіть!
   Один із техніків тремтячими руками відкрив канали зв'язку. На моніторах з'являлися десятки повідомлень. Одне страшніше за інше: "Прорив на північному секторі"... "Втрачено зв'язок із сьомою оборонною лінією"... "Евакуаційний транспорт перевантажений"... "Зафіксовано нові форми заражених"...
   Ліара відчула, як холоне кров.
- Скільки їх?
  Технік зблід.
- Ми вже не можемо порахувати.
   У залі запала тиша, навіть Гаррон не знайшов слів.
   Ревен дивився на центральний екран та на чорний стовп. Тепер він був значно ближчим і з кожною хвилиною той ставав більшим. Він відчував його, так само як і відчував голос всередині себе... Так само, як відчував Вартового. Щось усередині нього відгукувалося на присутність тієї сили.
- Воно кличе тебе?
  Ліара стояла поруч. Ревен мовчки кивнув.
- Так.
- Що саме говорить?
- Майже нічого.
- Майже?
  Ревен подивився на неї.
- Воно впевнене, що я прийду сам.
  Солар різко обернувся.
- Ми не можемо залишатися тут.
- Чому? — запитав Гаррон.
- Тому що архів був захищений.
- І?
- Якщо системи почали відкриватися самостійно, значить хтось уже отримав доступ.
- Хтось?
  Солар похитав головою.
- Або щось...
  Ніхто не відповів, бо всі подумали про одне й те саме - Безодня.
  Раптом один із моніторів включився. З'явилося нове повідомлення: АРХІВ №0 ВІДКРИТО!
  Ліара хмикнула.
- Що ще ми повинні знати?
  Солар зблід.
- Цього архіву не існує... 
- Тоді як він відкрився?
- Я не розумію... Цей архів був давно видалений... 
- Видалений ким?
  Солар довго мовчав, потім тихо відповів:
- Доктором Сайленом Ворсом!
  Усі переглянулися.
  На екрані знову з'явилося зображення. Запис був дуже старий, про це свідчили шум та перешкоди у зображенні. Повільно почала вимальовуватися струнка та висока фігура у темному одязі. Обличчя приховувала маска, а голос був спотворений часом, але слова звучали чітко.
- Якщо ви бачите цей запис... Значить печатки знову слабшають.
  У залі стало тихо. Стало занадто тихо.
- Ми не знали, хто знайде цей архів. Не знали, чи залишиться наша цивілізація до того часу, але ми знали одне - воно не померло....
  Ліара повільно прошепотіла:
- Хто «воно»?
  Запис продовжився.
- Ми помилилися... Ми вважали Аетер джерелом енергії - даром! Шляхом до розвитку! Але Аетер — це не сила! Це замок...
  Гаррон перепитав, думаючи, що йому почулося.
- Замок?
- І якщо ви це слухаєте... Значить замок уже почав руйнуватися!
  Усі мовчали. Ревен відчув, як його серце стискається, бо він уже знав, що почує далі. Ще до того, як фігура у чорному одязі вимовила це...
- А ключем до нього є Носій!
  Усі повільно повернули голови і подивилися на Ревена. Він не відвів погляду.
- Ні! - жорстоко вимовив він, але всередині він уже не був таким упевненим.
  Запис продовжився.
- Ми створили першого Носія після контакту з джерелом... Ми вірили, що зможемо контролювати процес. Зможемо контролювати Аетер, але ми помилилися - перший Носій відкрив ворота, другий зруйнував печатки, третій...
  Запис урвався.
  Екран вкрили тріщини, а потім усе зникло.
- Третій хто? — вигукнула Ліара, але відповіді на це не було.
  Новий удар струсонув комплекс. Цього разу значно сильніше. Зі стелі посипався пил. Почали тріскатися панелі.
- Це вже не підземні поштовхи! — сказав Гаррон.
- Тоді що?
  Він подивився на Солара.
- Щось б'є знизу, наче намагається вирватися!
  У цей момент зв'язок ожив. На екрані з'явилося обличчя молодої офіцерки. Вона ледве стримувала паніку.
- Раднику!
- Доповідайте!
- Ми втратили зовнішні оборонні лінії!
- Усі?!
- Так!
  Солар почав кроками міряти залу.
- А флот?
- Відступає...
  Солар заплющив очі.
- Скільки часу залишилося?
  Офіцерка мовчала, а потім відповіла:
- Не можемо сказати точно, але небагато! Можливо, близько години або, навіть, і меньше!
  Ревен підійшов до панорамного вікна архіву. Звідси було видно частину міста. Тар-Кайрос сяяв мільйонами вогнів та тепер між ними миготіли спалахи вибухів. У небі літали винищувачі, працювала оборона. Починалася справжня війна...
  Раптом він почув голос, але не у свідомості, а у себе за спиною.
- Ти запізнився...
  Ревен різко обернувся, але нікого не побачив.  Лише темрява між серверними стійками. Але він знав - там хтось був. У темряві повільно відкрилися два жовті ока, потім ще з десяток, наче сама пітьма дивилася на нього.
  Ліара теж це побачила.
- Ревене...
  Гаррон уже підніяв зброю.
- Готуйся! - але було пізно.
  Темрява ворухнулася і з неї вийшла знайома фігура. Три метри зросту, темна матерія - Вартовий. Він стояв просто посеред архіву, наче пройшов крізь стіни.
  Солдати відкрили вогонь. Плазма освітила залу та цього разу , як і минулого Вартовий не звернув на них увагу. Усі його очі були спрямовані лише на одного - Ревена. А потім всі одночасно почули: "ЧАС НАСТАВ"... 
  По склу панорамного вікна побігли тріщини. Над Тар-Кайросом чорний стовп почав розкриватися, наче величезна квітка з темряви...