-8-

   Тар-Кайрос наближався. З кожною хвилиною його величезні шпилі ставали все більшими, заповнюючи горизонт сріблястими та чорними силуетами, колись це місто було гордістю Етернум-Тенебріс - символом прогресу. Доказом того, що людство змогло підкорити навіть найсуворіший світ. Тепер же воно нагадувало фортецю перед облогою. У небі кружляли десятки військових кораблів. На вежах працювали системи протиповітряної оборони. Світлові траси були забиті транспортом, навіть із висоти було видно паніку.
- Вони вже знають, - тихо сказала Ліара.
- Не все, - відповів Гаррон.
- Але достатньо, щоб боятися...
   Шатл пролетів над зовнішніми районами міста і тоді всі побачили це. Один із кварталів був повністю ізольований. Навколо нього світилися енергетичні бар'єри. У повітрі висіли військові дрони, в на вулицях не було жодної людини.
- Карантинна зона, - похмуро сказав Гаррон.
- Вже?
- Значить зараження випереджає наші звіти.
   Ліара мовчала. Вона дивилася на показники свого планшета і вони їй зовсім не подобалися. Активність Аетеру продовжувала зростати, але не поступово, в стрибками, наче планета відповідала на чиюсь присутність.
   Шатл увійшов до повітряного коридору урядового сектору. Тут панувала зовсім інша атмосфера: менше цивільних - більше військових та охорони.
   На посадковому майданчику їх уже чекали озброєні бійці та кілька бронетранспортерів.
Був тут і чоловік у темному плащі з емблемою Ради - радник Солар. Він виглядав набагато старшим, ніж на офіційних записах: сиве волосся та втомлені очі. Обличчя людини, яка не спала кілька діб.
- Гаррон Вейс...
- Раднику...
- Біоінженер Клайн.
   Ліара коротко кивнула. Його погляд зупинився на Ревені. На кілька секунд радник просто мовчав, наче бачив привида.
- Отже... ти все ж вижив...
   Ревен насупився.
- Ми знайомі?
- Ні! - його відповідь пролунала надто швидко. Настільки швидко, що навіть Гаррон це помітив.
- Але я знав про тебе задовго до твого народження.

* * * 

   Урядовий комплекс розташовувався під землею. Глибоко під центральною вежею Тар-Кайроса. Туди вели кілька рівнів захисту, броньовані шлюзи та сканери. Ніхто нічого не пояснював. Солар і солдати лише супроводжували їх дедалі нижче.
- Мені це не подобається, - пробурмотів Гаррон.
- Мені теж, - погодилася Ліара.
   Ревен мовчав. Чим нижче вони спускалися, то сильніше він відчував дивне хвилювання, наче наближався до відповіді, яку давно шукав і водночас боявся знайти.
   Нарешті ліфт зупинився. Перед ними відкрилися важкі двері. За ними знаходився архів - величезна кругла зала, тисячі серверів, мільйони терабайтів інформації. Усе збережене за останні століття історії планети.
   У центрі залу світився один-єдиний екран. На ньому було написано лише два слова: ПРОЄКТ «РЕВЕН».
Ревен завмер. Його серце пришвидшилося.
- Що це? - запитала Ліара.
   Солар довго мовчав, але потім важко видихнув.
- Найбільша помилка в історії Етернум-Тенебріс, і, можливо, причина майбутньої загибелі нашого світу.
   Екран ожив. Почали з'являтися старі файли, дати, звіти та імена... Раптом на екрані з'явилася фотографія. На ній стояла група вчених. Попереду — молодий доктор Сайлен Ворс, поруч із ним інші учасники проєкту і один із них змусив Ревена змінитися в обличчі, тому що він дивився на власне обличчя. 
   Фотографія застигла на екрані. Молодий чоловік дивився в об'єктив і усміхався.
Ліара перевела погляд на Ревена, потім знову на фотографію. Схожість була беззаперечною - те саме обличчя, ті самі риси. Тільки без чорних прожилок під шкірою та без жовтих очей
- Це він, - тихо сказала вона.
- Так, - відповів Солар.
   Ревен не відводив погляду від екрана. Він не міг згадати.
- Рейвен Ашер... - прошепотів він. Це ім'я було єдиним, що залишилося від його минулого. Єдиним спогадом. Єдиною відповіддю на питання, ким він був до експерименту.
   Солар повільно похитав головою.
- Ні.
   У залі стало тихо.
- Що означає «ні»?

   Радник важко видихнув.
- Ми теж так думали.
- Про що ви?
- Що тебе звали Рейвен Ашер.
   Ревен відчув, як усередині наростає тривога.
- Але?
   Солар натиснув кілька клавіш. На екрані з'явився новий файл. Позначка доступу: НАЙВИЩИЙ РІВЕНЬ СЕКРЕТНОСТІ.
- Коли проєкт «Ревен» було запущено, усі дані учасників були зашифровані.
- І?
- Після аварії більшість архівів зникла.
   Ліара насупилася.
- Тоді звідки ви знаєте, що це не він?
   Солар мовчки відкрив останній документ. У ньому було лише кілька рядків і один із них змусив усіх завмерти. «Ідентифікатор особи: НЕ ВСТАНОВЛЕНО».
- Це неможливо... - прошепотіла Ліара.
- Саме так ми й думали...
   Гаррон схрестив руки.
- Говоріть прямо!
   Солар перевів погляд на Ревена.
- Усі записи про Рейвена Ашера були створені вже після початку проєкту...
- Що?
- Не існує жодного документа про його дитинство, жодної медичної карти, жодного запису про навчання, жодної згадки до моменту, коли він з'явився серед співробітників проєкту.
   Ревен відчув холод.
- Ви хочете сказати...
- Ми не знаємо, ким ти був насправді.
   Настала тиша.
   Десь у глибині свідомості Ревен почув знайомий задоволений голос.
"Нарешті вони починають розуміти..."
   Ревен здригнувся, в Солар, тим часом, продовжив:
- І це ще не все! - він відкрив останній файл.
   На екрані з'явився напис: ОБ'ЄКТ ПІДГОТОВЛЕНО ДО КОНТАКТУ З АЕТЕРОМ і дата, яка була на двадцять років старшою за самого Рейвена Ашера.
- Це неможливо... - прошепотів Гаррон.
   А Ревен раптом зрозумів, що, можливо, його минуле почалося набагато раніше, ніж він пам'ятає.
І, можливо, він ніколи не був звичайною людиною...