-4-

   Аварійні лампи продовжували миготіти червоним світлом, перетворюючи металеві стіни на криваво-чорні тіні.
   Гаррон Вейс не опускав зброї. Його палець спокійно лежав на спусковому гачку. Перед ним стояв об'єкт. Саме так він змушував себе думати. Не Рейвен. Не людина. Об'єкт. Якщо він дозволить собі бачити в ньому людину — почне вагатися, а вагання коштують життя.
- Останнє попередження, доктор Клайн, - холодно промовив Гаррон. - Відійдіть!
   Ліара стояла перед Рейвеном.
- Ні!
- Ви заважаєте виконанню наказу!
- А ви навіть не намагаєтеся зрозуміти, що сталося!
- Дев'ятнадцять загиблих співробітників. Зруйнований сектор. Просторовий розлом. Мені цього достатньо...
- Він не вбивав їх навмисно!
- Мертвим байдуже...
   Настала тиша. На мить навіть сирени ніби стихли. Рейвен дивився на них обох: на жінку, яка ризикувала життям заради нього і чоловіка, який дивився на нього без ненависті, без страху. Гаррон дивився на нього як на проблему, яку потрібно усунути. 
   Гаррон не боявся... Усі інші - так.
- Відійди, Ліаро, — тихо сказав Рейвен.
- Ні!
- Вони не зупиняться...
- Я знаю.
   Усередині його свідомості щось заворушилося. Темрява... Вона слухала, спостерігала і чекала.
- Вони хочуть тебе знищити... - шепотіла Темрява.
- Замовкни! Я проєкт "Ревен" і якщо вони хочуть мене знищити... Нехай спробують!
- Ашер, ти ж бачиш правду, - промовила Ліара.
- Замовкни! Я вже не він! Ні! Ашера Рейвена вже немає... Я відчуваю це... Є - Ревен! - це ім'я він промовив крізь зуби. - Ревен!
   Гаррон помітив, як змінився його погляд.
- Усім приготуватися!
   Солдати підняли зброю. Ліара відчула, як холоне кров. Вона вже бачила подібне у лабораторії і все тоді сталося дуже швидко.
- Гаррон, не стріляйте!
- Занадто пізно!
   Перший залп освітив коридор. Плазмові заряди врізалися в Ревена. Один, другий, третій... Його відкинуло до стіни. Ліара скрикнула, але за мить все змінилося. Повітря стало густішим, важчим.  Гаррон це відчув першим. Ветеран війни знав, коли ситуація виходить з-під контролю і зараз саме це відбувалося.
   Тіні навколо Рейвена повільно ворухнулися і почали підніматися від підлоги. Солдати нервово переглянулися.
- Сер...
- Вогонь без команди не відкривати!
- Але...
- Це наказ!
   Гаррон не відводив очей від Рейвена. Його інстинкти казали йому, що щось було не так і справа вже була не в експерименті. Під ногами пролунав глухий удар, наче десь далеко під комплексом щось врізалося в камінь. Потім ще один і ще.
   Усі завмерли. Навіть Ревен. Гуркіт повторився і цього разу сильніше. По стінах побігли тріщини. Зі стелі посипався пил.
- Що це було? — прошепотіла Ліара.
   Відповіді не було, бо вона прийшла сама. По всьому комплексу пролунала аварійна тривога, а потім вони почули голос центрального комп'ютера:
- Увага! Зафіксовано сейсмічну активність невідомого походження! Повторюю... Зафіксовано рух об'єкта під комплексом!
   У коридорі запала мертва тиша. Гаррон повільно підняв голову.
- Під комплексом?..
   Ліара зблідла, бо знала, що знаходиться нижче лабораторій: старі рівні, покинуті шахти, заборонені зони і місце, про яке офіційно не говорили. Безодня...
- Ні... — видихнула вона.
   Ревен раптом схопився за голову. Перед очима спалахнули образи - темрява, каміння, величезна порожнина під планетою... І щось живе всередині неї. Щось старе... Набагато старіше за людство.
- Воно прокидається... - процідив він крізь зуби.
   Ліара різко повернулася до нього.
- Що?
   Ревен дивився кудись крізь стіни, крізь поверхи, крізь саму планету.
- Воно йде сюди!
 Гуркіт став сильнішим. Підлога здригнулася. Один із солдатів упав. Світло раптово згасло і на кілька секунд комплекс занурився в абсолютну темряву. І в темряві всі побачили жовті очі... Не очі Ревена. Інших... Десятки, сотні жовтих очей. Вони спалахували в темряві коридорів, вентиляційних шахт і технічних тунелів, наче хтось дивився на них зсередини комплексу.
   Солдати занервували, хтось вилаявся, хтось зробив крок назад. Лише Гаррон залишився нерухомим.
- Це вже не про нього, так?
   Ліара мовчки кивнула. І в цю ж мить одна зі стін коридору вибухнула. Метал розірвало, ніби папір. З темряви вирвалося щось величезне...