Глава 19

   В торговому центрі я купила чорну сукню, давно на неї дивилася, вона ідеально впишеться у мій гардероб. Вдома мене вже чекав Ваня. Він порався на кухні, готував вечерю.

- Сонце, це ти?- Запитав Ваня.

- Так, це я, ти де?

- Йди переодягайся, мий руки, і йди на кухню, в мене майже все готово.

- Ммм, а що ти готуєш?

- Все побачиш.

   Мені було так добре, знову відчувати те тепло і турботу, знову відчувати себе потрібною і коханою. На вечерю у нас був рис з куркою і салат ''Цезар''. За вечерею ми довго розмовляли, не дивлячись на те, що ми живемо в одному будинку, у нас стільки всього було, що ми хотіли розповісти один одному.

- Тобі вдалося взяти відпустку?- запитав Ваня.

- Так, звичайно, а тобі?

- Теж, я вже навіть курив квитки.

- І куди ми полетимо?

- Можливо ти спробуєш вгадати.

- Ну навіть не знаю, ти любиш гори, можливо десь в гори.

- Хах, так, я гори люблю, але ж ти більше полюбляєш море.

- Ну так, але…

- Без ніяких але, не буду ж я постійно думати, про те, що люблю я. Тому ми завтра летимо на Сейшельські острови.

- Ого, круто, але я не купила купальника.

- Не переймайся, виліт завтра на 14:00, зранку поїдемо і тобі щось купимо, домовились?

- Люблю тебе.

- А я тебе більше.

   На цій ноті ми пішли в душ і спати, завтра буде важкий день, але після того, 10 днів відпочинку на островах, про це можна лише мріяти, тим паче, бути завжди на континенті де часті дощі і холод, і сонця майже не видно, важко, хочеться чогось теплого і приємного. Наступного ранку я встала, і почала збиратися в торговий центр.

- А ти куди так рано?- пробормотав Ваня спросоння.

- Хочу поїхати пройтися по магазинах, купити купальник, і так щось подивитися.

- Зачекай, я ж з тобою мав їхати.

- Та може спи, я сама.

- Ні, їдемо разом, я теж хочу подивитися, що ти будеш купувати, і хто тобі скаже, який купальник кращий.

- Хаха, ну добре, тоді вставай, а я піду приготую сніданок.

- Так то краще.

  Ваня поцілував мене і пішов збиратися, а я пішла готувати кашу. Давно у нас її не було, останнім часом перебивалися бутербродами з кавою на сніданок.

  В торговому центрі я купила собі декілька різних купальників, для Вані теж купили деякі речі. В дорогу не купували нічого, бо все одно в літак би не пустили з їжею або навіть водою. По приїзду додому, швидко спакували всі речі у валізу і Ваня викликав таксі в аеропорт. На щастя таксі приїхало дуже швидко, бо до посадки залишалася година, а нам ще їхати в аеропорт. В аеропорті ми швидко пройшли паспортний контроль, знайшли свої місця, і почали насолоджувати нашою відпусткою. Переліт був довгий, 26 годин, тому, я взяла з собою подушку, яку мені колись подарувала Аліса, вона завжди зі мною, в кожній подорожі, і заснула.

   По прильоту нас зустріли, і поселили в номер. У нас з балкона відкривався неймовірний краєвид на океан. Так і хотілося залишити все, і побігти спробувати на дотик ту кристально чисто воду… Кожного дня ми насолоджувалися природою, екзотикою островів, спробували різні, цікаві нам страви і невідомі фрукти. Одного дня, Ваня запропонував, зануритися з дайвінгом, а так, як я дуже екстремальна людина, то з радістю погодилась. Це було неймовірно захопливо, різнокольорові рибки, немов з мультику про Русалоньку. Ніколи б не подумала, що такі справді існують, а не лише вигадані і намальовані персонажі Діснею. Ще ми покаталися на водному скутері. Ну, це вже моє улюблене заняття, обожнюю цей драйв, коли твоїм волоссям грається вітер, а вода огортає обличчя. Ми з Ваньою орендували два скутери, і вирішили пограти в перегонки. Емоції зашкалювали. Ще одного дня, нам запропонували відвідати сусідні острови, подивитися на їхній колорит, і несхожість на всі інші. В останній день на острові, Ваня приготував справжній романтичний вечір, ми дивилися на захід сонця, їли морепродукти, і просто розмовляли, про те, який же прекрасний був відпочинок. Наш вечір продовжився в номері, де ми наповнили ванну з джакузі, і провели незабутню останню ніч на Сейшелах.

   Вже через день ми були вдома, де знову розпочалася рутина роботи, але водночас з тим, ми готувалися летіти в Чехію, на весілля Аліси і Яна. Не дивлячись на те, що весілля через місяць, ми летимо до них через два тижні, бо потрібно буде допомогти з підготовкою і організацією, а ще допомогти привезти всіх найближчих родичів з України.

- Якого числа виїжджати будемо? Ти ще не бронювала квитки?

- Ще ні, ну через два тижні казала Аліса, було б непогано щоб ми приїхали.

- То я зараз забронюю, якщо ти не проти.

- Так було б супер, бо на останній день залишати не варто.

- Слухай що я подумав, це ж нам потрібно буде якось привезти родичів усіх.

- Так, але їх не так багато.

- А якщо ми поїдемо не в Прагу, а до нас, переночуємо, на наступний день сядемо в машину, і поїдемо вже своїми колесами.

- А непогана ідея, разом зустрінемося з Мішою, зробимо сюрприз.

- Так, можна буде, і поїдемо в Україну, двома машинами, заберемо всіх.

- Так, але я ще поговорю з Алісою, бо не знаю, можливо вона щось і придумала вже.

- Так, звичайно, але це теж може бути непоганий варіант, якщо що.

- Звичайно, але мені ще цікаво, як ми всіх в Іспанію перевеземо?

- Ну, мені теж це цікаво, але я думаю щось вигадаємо. От би десь орендувати приватний літак, щоб можна було усіх посадити і перелетіти.

- Слухай, а в мене знайомий тримає один маленький аеродром, і має декілька літачків, вона на осіб 30-50, якщо треба буде, я можу запитати в нього.