Глава 18

   І ось один з моїх улюблених днів в тижні, п'ятниця. Я дзвоню до Аліси.

- Привіт, як ти? Що нового?- запитала я.

- Привіт, все супер, навіть дуже.

- Ооо, я бачу що вся світишся, розповідай давай.

- Каріна, ти тільки сядь, вислухай, і не перебивай мене. А, і не кричи сильно, не лякай Ваню і сусідів.

- Так, ти змушуєш мене хвилюватися, точно все добре?

- Так все добре, не хвилюйся.

- Ок, давай кажи вже, не тягни кота, сама знаєш за що.

- Короче, Каріна, вам з Ваньою доведеться приїхати в Чехію.

- Що сталося? Ти можеш без цих загадок говорити.

- Нєа.

- Аліса, блін, кажи вже.

- Хахахха.

- Ну ти дивись, смішно для неї, я тут хвилююся, бо не розумію, що відбувається, а вона сидить сміється.

- Так, все, кажу, не кричи.

- Ну нарешті.

- Короче… Ян, зробив мені пропозицію і я погодилась.

- Аааааа, ура, вітаю вас, боже, яка я щаслива. Ваня, йди сюди, ти чув це. Я на радостях, хотіла розцілувати всіх, Ваня одразу прибіг на крик.

- Привіт, Аліса, що сталося? Каріна, чого ти так кричиш?- запитав Ваня.

- Ян зробив пропозицію для Аліси.

- Ого, круто, вітаю Вас.

- Дякую,- відповіла Аліса. - Ви ж приїдете на весілля, правда?

- Ну звичайно,- відповіла я,- це навіть не обговорюється, ти тільки попередь коли, зарання.

- Добре, поки все що я скажу, що весілля буде ще в цьому році.

- Оо, це ж взагалі чудово, яка я рада за Вас.

- Дякую, дуже. Я ще хотіла в тебе дещо запитати.

- Що саме, питай.

- Чи станеш ти, подружкою нареченої в мене на весіллі?

   В цей момент в мене пішли сльози, я згадала, всі наші моменти з Алісою, ми разом ще зі школи, і у нас стільки всього було, і ось настав той день, коли вона запитує, чи стану я дружкою на її весіллі.

- Звичайно,- відповіла я.

  Я була дуже щаслива за подругу, вони з Яном дуже кохають один одного, і я впевнена, що вони будуть щасливою сім'єю все життя. Ми з Алісою ще трохи потеревенили і я пішла в кімнату до Вані. Через те, що завтра розпочинаються вихідні, і це суто наші дні, ми обговорювали варіанти куди можна буде поїхати, і зупинилися на нашому улюбленому, проваляться цілий день на ліжку, насолоджуючись кіном і один одним. Вирішили, що їсти теж замовимо додому, бо самим готувати лінь на вихідні, а кудись їхати, теж сильного бажання немає. Вихідні, як завжди проходять швидко, і потрібно відвикати від цих прекрасних моментів і знову ставати до роботи.

- Каріна, а де моя біла рубашка?- крикнув Ваня з ванни.

- В гардеробі на плечиках, я її вчора попрасувала.

- Дякую.

   У Вані сьогодні важлива зустріч, з новим клієнтом. Виглядати потрібно відповідно. А я, як завжди одягнула свій костюм, і швидко спустилася на кухню, приготувати сніданок. У нас це зазвичай, або бутерброд, або каша. Сьогодні, ми дуже поспішали, тому я не швидку руку зварила каву і зробила декілька бутербродів. Мій день пройшов, як і зазвичай, нові товари, нові перевезення. А, ні, сьогодні нам доставили декілька нових машин, і це все, нічого цікавого. Тут немає такого сильного руху, як був у Вроцлаві, інколи навіть нудно, але заробітна плата, вища ніж була, а це великий плюс. Ваніна зустріч пройшла успішно, його відділ має нового замовника. Після роботи, я прийшла додому, вирішила на вечерю запекти рибу. Ваня працював у своєму кабінеті. Мені здається, чим далі, тим менше часу ми проводимо разом. У кожного своя робота, спільного мало, але не сваримось, це вже добре.

- Вань, йди вечеряти.

- Так, вже йду, а що це так смачно пахне.

- Я запекла рибу сьогодні.

- Дуже смачно, дякую. Оо, а що там Аліса з Яном?

- Написала мені вчора, що весілля буде 11 листопада.

- Оо, а чому ти мені вчора не сказала?

- То ти ж вчора зі свого кабінету, навіть не виходив, не дивлячись на те що вчора була неділя, а це ще наш день.

- Вибач.

- Та я вже звикла, ми за останній місяць, майже не розмовляли.

- Давай може, візьмемо відпустку і десь поїдемо разом, на декілька днів.

- А як же твій новий проект, ти ж не зможеш, щоб не контролювати кожен процес.

- Та до біса той проєкт, я вже справді не пам'ятаю, коли ми просто говорили, субота не рахується.

- Чесно кажучи, я теж.

- Так, не вішай носа, завтра йдемо на роботу і беремо відпустку, на 10 днів, і їдемо на море, а потім до Аліси на весілля.

- Добре, до речі, весілля Аліса з Яном вирішили святкувати в Іспанії.

- Ого, круто, чудова ідея.

   Наступного дня, я прокинулася від фантастичних ароматів. Це був сніданок у постіль, біля мене стояв переносний столик, на ньому свіжі, хрусткі круасани, свіжовижатий апельсиновий сік і великий букет тюльпанів. Це було так зворушливо, що я ледве не заплакала.

- Ого, а з чого це такий сюрприз.

- Просто так, я зрозумів, що ми почали все менше і менше часу проводити разом, і наша романтика просто кудись зникла.

- Ну так, є таке, і мені дуже приємно, що ти це зрозумів і почав змінювати сам.

- Ти ж пам'ятаєш, що ми зараз йдемо на роботу і беремо відпустку, з завтрашнього дня, квитки я замовлю.

- Добре, я все пам'ятаю,- після цих слів я поцілувала коханого і почала їсти свій круасан.

- Смачного, сонце.

Після цих слів я ледве не подавилася, бо останній раз, Ваня називав мене ''сонце'' ще у Вроцлаві.