Глава 16

   Ми їли, сміялися, пили вино, яке Ваня привіз з Канади. Мені стало трішки краще, але все одно сумні думки не йшли з голови. Після вечері я пішла мити посуд, а Ваня пішов в душ. Я спокійно прибирала, слухала музику, викладала їжу в лотки і ховала в холодильник, аж тут відчула на собі палкий погляд. Я розвернулася, то стояв Ваня і пильно спостерігав за кожним моїм рухом.

- Що, чому ти так дивишся на мене?

- Ти така гарна коли заклопотана.

   Я лише посміхнулася і не сказала нічого, пішла далі мити посуд. І тут я чую як все ближче і ближче підходить Ваня. Він обіймав мене і не давав домити посуд.

- Вань, йди в кімнату, дай я приберу нормально.

- Ні, я тебе не відпущу нікуди, ходи зі мною.

- Йди, я зараз поприбираю і прийду. Але він мене чути не хотів. Він підняв мене на руки і поніс в кімнату, а я просто здалася і повністю віддалася почуттям. Кімната була наповнена ейфорією. Наш одяг розлітався по всій кімнаті. Кожний дотик був, немов краплі розтопленого воску, які пропікали мою шкіру до ниточки. Я відчувала, як ми зливаємося в одне ціле. Ми не могли зупинитися від насолоди один одним. Ніч була кошмарно гаряча, і неймовірно довга. Прокинулись ми безсилі, але щасливі.

- Добрий ранок, сонце, ти як?

- Якщо це був сон, то я не хочу прокидатися, а хочу, щоб він був вічний.

- Пропоную зробити продовження.

- Ти хочеш, щоб сусіди викликали поліцію, бо те що було цієї ночі…. Я і так здивована, що до пані Юстини, яка живе під нами, не приїжджала швидка.

- О так, ця дамочка, вважає себе настільки правильною, що твої крики, точно звели б її з розуму.

- Хахаххаахха, це точно, тому давай краще, якось вставати, хоча я не впевнена, що зможу це зробити. Ти мене збезсилив повністю.

- Ха-ха, так, я можу, пропоную забити на все, і залишитися вдома, зробити собі релакс на один день. А потім з новими силами, почнемо готуватися до переїзду. До речі, коли приїде Аліса з Яном?

- Ну я так зрозуміла, що через тиждень. Як раз ми майже всі справи поробимо, і вони приїдуть допоможуть з речами.

- Оо, супер.

   Ми лежали під ковдрою, розмовляли на різні теми, не пов'язані з роботою або переїздом, і просто насолоджувалися один одним.

Наступний тиждень, як і планувалося був важкий. Я вже передала всі документи на роботі, написала заяву на звільнення. Домовилась з шефами, що не буду відпрацьовувати два тижні, а піду одразу.

- Ой Каріна, знала б ти, як я не хочу тебе відпускати.

- Розумію, але на моєму місці буде чудова спеціалістка, я у ній впевнена, можливо вона вам ще більше мене сподобається.

- Не кажи дурниць, ти була незрівнянна.

- Дякую, мені дуже приємно це чути.

- Ах так, я вже відправив в Канадський офіс твою характеристику, тебе вже чекають там з нетерпінням.

- Дуже Вам дякую.

- Я бажаю тобі великого кар'єрного росту і щасливого сімейного життя. А якщо там щось піде не так, знай, я тебе тут чекаю завжди, і заберу навіть не задумуючись.

- Дякую, але я впевнена що в мене все буде добре в Канаді.

- І я в це вірю, ти чудовий спеціаліст, тебе там з руками і ногами заберуть у будь-яку фірму, на високу посаду.

- Сподіваюся на це.

- Я це знаю, але ти не забувай нас, теж пиши і дзвони, завжди будемо тобі раді, приходь в гості, як приїдеш.

- Обов'язково, дякую Вам за все.

- Ну, з Богом, дитинко.

- Дякую, до побачення.

   Важко було прощатися з цією фірмою, і з моїм шефом. Він дуже хороший чоловік і я тут від самого початку. Я вчилася в цій фірмі, а потім приносила великі доходи. Я приїхала додому, передивилася свої валізи, чи не потрібно буде купувати нові.

-Каріна, ти вдома?- запитав Ваня,- він теж приїхав з роботи.

- Так, сонце, я в кімнаті.

- О котрій Аліса з Яном приїжджають?

- О 18:30, а що?

- Та просто думаю, в скільки виїжджати на вокзал.

- Та я поїду заберу їх.

- Ні, разом поїдемо.

- Як скажеш.

- За кермом я,- сказав Ваня.

- Та я так і зрозуміла, і навіть не буду заперечувати.

- От і молодець.

   Я замовила суші, Ваня пішов в магазин, купив продуктів, і близько 18 ми виїхали на вокзал. Автобус спізнювався, тому нам довелося почекати. Чекали ми не довго, всього хвилин 20. Коли заїжджав автобус, я одразу побачила Алісу у вікні.

- Привіт, з приїздом,- сказала я, і по черзі обняла друзів.

- Привіт, дякую.

- Як вам автобусом їхати? Ви ж зазвичай потягом,- запитав Ваня

- Ти знаєш, я очікував гіршого, але нічого, нормально, навіть дуже комфортно, - відповів Ян.

- Ну що, поїхали додому, там і будемо говорити, у нас 4 дні попереду,- сказала я і махнула рукою до виходу з вокзалу.

- Ти думаєш, ці 4 дні надовго затягнуться? Не сміши мене,- сказала Аліса і обняла мене.

   Ми поїхали додому, відкрили пляшку вина, і просиділи до ранку. Ну а що, зустрічаємось ми рідко, я б сказала навіть дуже. Коли зустрінемося наступного разу, ніхто не знає. Потрібно насидітись і наговоритись надовго вперед. Наступного дня, ми з Алісою поїхали трохи скупитися одягом і деякими речима для дому, на перший час.