Глава 8

– Так, ну з однією розібралась, здається все добре, тепер найважче, зателефонувати до Вані. Ото я зараз послухаю, фух, дзвоню.– Привіт, - сказала я тихим і спокійним голосом.

- Ну привіт, ти як, і чому так мене лякаєш?

- Та я не лякаю, сама не знаю як це вийшло.

- Каріна, ти розумієш, що я тут ледве не посивів?

- Через що? Все вже добре.

- Серйозно, через що?! Ти мене вбиваєш своїм пофігізмом до самої себе, а стосовно того, чи все добре, чи ні, ми поговоримо після результатів аналізів.

- Ну дивись, мені вже краще, значить все добре.

- Якби було все добре ти б зараз не лежала в лікарні, тому не сперечайся зі мною, а краще відпочивай, завтра до тебе приїде Аліса, а там і я скоро буду.

- Тобто, ти нікуди не їдь, закінчуй свою роботу, навіть не смій кидати, бо я тебе придушу своїми ж руками.

- Сонце, не кричи, заспокойся, я вже майже все зробив, а те що залишилося, я можу доробити дистанційно, я вже розмовляв з шефом.

- Вань, ти доробиш все на місці, а тоді приїдеш.

- А це вже не тобі вирішувати, головастік, тому, лягай відпочивати, я тобі ще напишу потім, як буду вдома, якщо не будеш спатки відпишеш. Добраніч.

- Добре, все одно я тебе не переконаю, бувай.

   Здається все добре, заспокоїла всіх. Залишилось написати батькам. Дзвонити сьогодні не буду, скажу що немає часу багато, напишу, скажу що в мене все добре.

   Наступного ранку, до мене, як і обіцяв, приїхав Міша, і привіз усі необхідні речі. Він поспішав на роботу, бо сьогодні мав приїхати замовник з Німеччини, тому швидко залишив речі, і сказав, щоб я зателефонувала, коли прийдуть результати аналізів. Не пройшло і пів години, як до мене влітає Аліса.

– Привіт, ти як, лікар вже приходив, результати аналізів прийшли?

– Привіт. Тихо заспокойся, лише восьма година, ніхто ще не приходив.

– А о котрій годині прийде до тебе хтось?

– Я не знаю, десь о 9:00, мабуть.

– Можливо я піду когось знайду?

– А толку, що ти запитаєш?

– Ну так, але як ти себе почуваєш сьогодні?

– Сьогодні вже краще, голова не болить.

– Ну звичайно не болить, цілу ніч ліки тобі вводили, я розмовляла з Ваньою, він мені все розповів, а йому Міша, мабуть.

– Швидше за все, він вчора з лікарями усіма розмовляв.

– До речі, ти знаєш, що Ваня завтра приїжджає?

– Тобто? Я ж йому сказала, що не потрібно, і нехай не робить дурниць.

– Ну слухай, ти ж його знаєш, він все одно зробить так, як буде вважати за потрібне.

– Це точно, його не перепреш, якщо він щось запланував, то так і зробить, але я зараз спробую зателефонувати, можливо спробую переперти і вмовити не їхати.

– Ну спробуй, але сильно не надійся, я з ним розмовляла, то він ціле напрямлено вирішив їхати. Я, щоб не заважати, піду собі кави в автоматі куплю, Вані привіт.

– Добре.

   Я довго не задумуючись, почала телефонувати для Вані. Чесно кажучи, в той момент я хотіла його прибити, він поїхав працювати над важливим для нього проєктом, і бувши на фінішній прямій хоче все залишити, і приїхати.

– Привіт, ти що собі надумав?, - запитала я.

– Тобто, ти про що?

– Ти зовсім з глузду з’їхав, навіть не смій їхати.

– А давай я сам буду вирішувати, коли і куди мені їхати.

– Ні, ти залишишся на роботі, до закінчення терміну, і здаси свою роботу, особисто.

– Не кричи, якщо ти не хочеш, щоб приїхав я, то я зателефоную твоїм батькам, щоб вони приїхали.

– Слухай, мені 20 років, і зі своїм станом я сама розберуся, а якщо ти все-таки надумав приїхати і залишити проєкт, то до мене можеш навіть не приходити, бо як прийдеш, так і підеш назад. Зовсім дах поїхав, залишилося 2 тижні, а він хоче все залишити і приїхати.

– Каріна, біля тебе ж не буде постійно Аліса сидіти.

– Я взагалі не розумію, для чого ти її дзвонив і просив, щоб вона приїхала, зі мою вже все добре, звичайна перевтома, з ким не буває.

– Звичайна перевтома, можливо, і у кожного є, але свідомість від цього мало хто втрачає.

– Ти помиляєшся, в таких випадках дуже великий відсоток людей непритомніють.

– Ну це не жарти.

– Я і не жартую, короче я тобі все сказала, тільки спробуй. Все, мені час, зараз лікар прийде.

   Я звичайно, була б дуже рада його побачити зараз, мені його дуже не вистачає, але я не хочу, щоб через мене він втратив такий проєкт і роботу в Канаді. Я пустила декілька сльозинок, і в цей момент зайшла Аліса.

– Що сталось, чому плачеш?

– Я не плачу, все добре.

– Давай тільки без цього твого "все добре".Що таке, я ж бачу все?

– Та нічого, подзвонила до Вані, накричала, сказала, щоб навіть не думав їхати і кинула слухавку.

– Подруго, вибач, але ти така дурна. Я вже чесно втомилась тобі казати одне й те ж, він хвилюється за тебе, і хоче бути поряд, а ти йому цього не даєш.

– Ти ж знаєш, що для мене це важко, тим паче він мені колись подобався і зробив дуже боляче, я не хочу знову це пережити.

– Тобто ти хочеш сказати, що нічого до нього зараз не відчуваєш? Ой, навіть не кажи мені цього, не хочу чути.

– А що ти мені пропонуєш, щоб він покинувши все приїхав сюди?

– Ні, але потрібно було нормально поговорити і пояснити.

– Аліса, блін, я нормально вже з ним декілька разів розмовляла, не дійшло, прийшов час до іншого тону.

– Раз так, то не сиди і не реви тут і зараз.

   Після цих слів в палату зайшов Володимир Павлович з результатами аналізів.

– Дівчино, а коли Ви востаннє відпочивали? - запитав лікар,- коли Ви мали відпустку, чи щось подібне?