Глава 7

   Сьогодні після роботи я ще мала поїхати у фірму, Міші була потрібна моя допомога з замовником, я не можу підвести хлопців, тому випила ще одну таблетку, і пішла працювати далі. Я подивилась на годинник, була майже 15:00, почала збиратися йти на зустріч з клієнтом, якого привів Міша. Голова не проходила зовсім. Я випила вже, мабуть, три таблетки, і нічого. Але я взяла всю волю в кулак, і пішла. Поки йшла вулицею, мені стало трішки краще, я провела зустріч, все було добре. Клієнт погодився на нашу пропозицію, тому це була маленька, але перемога. Поки я пішла випити каву, бо знову ставало зле, прибіг Міша і приніс мій телефон, який я забула в кабінеті для переговорів.

– Каріна, чекай, ти тут забула.

– Ой, так, дякую, щось я сьогодні зовсім розгублена.

– А що сталося, в тебе все добре?

- Так.

   І в цю хвилину в мене починає темніти в очах, і я не можу зорієнтуватися, де я і що зі мною.

– Каріна, точно все добре, ти дуже зблідла.

– Допоможи мені сісти, бо щось в мене в голові паморочиться, і взагалі зле стало.

– Може тобі швидку викликати?

– Та ні, дякую, все добре, я просто втомилась.

  Після цих слів я не знаю що відбувалося.

   За декілька хвилин до того, коридор лікарні:

– Друг привіт, тут таке діло, ти тільки не хвилюйся.

– Що сталось, щось на роботі?

– Ні, на роботі все добре, проєкт наш, Каріна його вмовила.

– Що ж тоді, не тягни.

– Я щойно привіз Каріну в лікарню, вона втратила свідомість переді мною.

– Чорт, що з нею, як це сталося?

– Я не знаю, вона сьогодні вся бліда якась була, я запитав чи все добре, вона відповіла, що так, тільки голова цілий день болить, і втома якась. Після цього вона втратила свідомість. Зараз привіз її до лікарні чекаю результатів обстеження від лікаря. Каріна ще не опритомніла.

– Вона ж мені вчора казала що втомлена дуже, і не може заснути вночі, чому я не наполіг, щоб вона пішла до лікаря, зараз цього могло не бути, а ти що не бачив що вона якась не така останніми днями?

– Не кричи і заспокойся, ми б нічого не зробили, ти сам знаєш Каріну, вона зациклена лише на роботі, ти краще зателефонуй комусь, щоб приїхав сюди. Потрібно щоб хтось був біля Каріни, я не зможу завжди дивитися за нею.

– Так, добре зараз я зателефоную для Аліси, для батьків телефонувати не буду, щоб не хвилювалися, я надіюсь там нічого серйозного. А я зараз теж візьму квиток і прилечу першим рейсом.

– Не роби дурниць, краще швидше дороблюй свою роботу, і тоді приїдеш, зараз ти тут точно нічим не допоможеш, тільки будеш паніку наводити, і заважати лікарям працювати.

– Добре, розберусь, зараз буду телефонувати Алісі, а ти тримай мене в курсі, прокинеться Каріна, напишеш мені.

***

   Прокинулася я вже в лікарняній палаті. Біля мене стояли лікар і Міша, і про щось розмовляли.

– А що відбувається, де я?

– Доброго дня, мене звати Володимир Павлович, я Ваш лікар, Ви у лікарні. Пам’ятаєте, що з Вами відбувалося?

– Доброго дня, так, в мене сильно боліла голова цілий день, і декілька днів була сильна втома, а що зі мною?

– Ви втратили свідомість і цей чоловік викликав швидку. Ми взяли у вас всі необхідні аналізи, будемо розбиратися, що привело вас до цього стану.

– А скільки часу це займе, мені потрібно працювати?

– Дівчино, яке працювати?! З вашим станом, вам з дому виходити не можна, а не на роботу йти. Я залишу вас, можливо ви зможете пояснити для неї, що зараз точно ні про яку роботу думати не можна, - сказав лікар до Міши.

– Так, я зрозумів, дякую вам Володимир Павлович,- сказав Міша, підійшов до мене, і сів на стілець біля ліжка.

– Каріна, ти не хочеш мені розповісти, як ти себе довела до цього стану?

– Та я сама не знаю що це.

– Ну добре, не мені в цьому розбиратися. Я не знав кому зателефонувати, що ти в лікарні, Алісиного номера в мене нема, батькам я б не дзвонив точно, тому я подзвонив для Вані, щоб він з Алісою зв’язався, потрібно щоб біля тебе хтось був увесь цей час.

– Міша, ну для чого ти йому сказав, він же буде хвилюватися, і ще приїде, не дай Боже.

– А що ти пропонуєш, залишити тебе тут саму?

– Ну Вані точно нічого казати не треба було, він же мені зараз голову відірве.

– А, тобто краще треба було, не казати, щоб він потім нам обом голову відкрутив, мені за те що я не додивився за тобою, а тобі…ну, ми ще дізнаємось за що тобі. До речі, він казав написати йому, як ти прокинешся.

– Добре, я зараз зателефоную, він то ще на роботі, але можливо відповість.

– Добре, не буду заважати, одужуй, я завтра зранку зайду до тебе. Тобі щось привезти?

– Якщо можеш, візьми ключі і привези мені деякі мої речі, саме необхідне, якщо тобі не важко.

– Так звичайно, завтра все привезу. Бувай.

– Дякую, бувай.

   Я беру до рук телефон і налаштовую себе на розмову з Ваньою, але раптом до мене починає дзвонити Аліса.

– Каріна, що з тобою, чому до мене дзвонить Ваня, з переляканим голосом і каже що ти в лікарні? Що сталося?

– О господи, кого ще вони на вуха поставили?

– Каріна, давай без цих афоризм, що з тобою, я вже взяла квиток на нічний рейс, завтра зранку буду в тебе.

– Так, я в лікарні це правда, але нікуди не потрібно їхати, все добре буде.

– Давай я сама буду вирішувати, куди і коли мені їхати, добре? Ти краще поясни що сталося, бо по тому сказав Ваня, я зрозуміла тільки те, що ти в лікарні. Але як ти там опинилась?