Глава 5

   Зайшовши у свою кімнату я одразу зателефонувала для Аліси, бо вона просила подзвонити, коли заїдемо на паром. Аліса дуже добре знала, що для мене це важлива, і водночас дуже стресова поїздка, від якої багато що залежить, тому хвилювалася не менше мого. Пливти нам потрібно було 4-5 годин, тому я завалилася спати. Ваня ще пішов замовити поїсти. Я не чула як він прийшов в номер, але коли я прокинулася, то він спав. Я подивилась на годинник, нам ще приблизно дві години ходу, тому я спустилася випити чаю і щось перекусити. Поки я їла, написала для Аліси, запитала як вона, і розповіла що мені ще трішки і буду в Англії.

- Ооо, ти тут,- підійшов ззаду Ваня і поклав руку мені на плече.

- Так, ти чого тут, потрібно було спати, ти втомлений з дороги, нам ще 3 години, точно плисти.

- Знаю, але скільки можна лежати в кімнаті, вирішив трішки пройтися, а тут ти сидиш, Алісі дзвонила?

- Так, щойно писала для неї, тобі, до речі, привіт від Аліси і Яна.

- Дякую і їм передавай, коли поїдеш до них?

- Та ще не знаю, роботи багато. До речі, розповідай про Канаду, бо я так і нічого не зрозуміла, що ти там ще думаєш?

- Мені прийшла пропозиція, очолити один ІТ проєкт у великі канадській фірмі, їхати потрібно вже, але я не знаю що робити, бо тут моя фірма, стільки всього, та і ти під моїм наглядом.

- Ну почнімо з того, що я не маленька дитина, і наглядати за мною 24/7 не потрібно, це було, по-перше, а по-друге, я впевнена, що Міша з усім впорається, а ти будеш йому допомагати онлайн, в крайньому разі приїдеш через 2 місяці, ти ж кажеш що це лише на 2 місяці.

- Так, але якщо їм сподобається моя робота, то я зможу залишитись там назавжди. І очолити один відділ в їхні корпорації.

- І ти ще думаєш, їхати чи ні? Звичайно їдь і навіть не задавай собі такий дурних запитань.

- А як же квартира і машина, я не встигну їх продати.

- Ну дивись, для початку, ти все одно приїдеш через два місяці, а до того часу, в тебе є я, я допоможу знайти клієнтів на купівлю. Якщо хочеш, залишай документи, я якщо знайду клієнтів, сама продам і перерахую тобі кошти, звичайно якщо ти не проти.

- Я то не проти, але це плюс головна морока тобі, і речі мої, я ж їх не зможу всі забрати одразу, в мене там буде тимчасове житло, від фірми.

- Ну, поки залишиш речі в мене, а потім купиш собі якусь квартиру і забереш.

   За нашою розмовою, ми навіть не помітили, як пройшов час, і вже потрібно було їхати далі. Ми піднялися в кімнату, забрали свої речі, і вийшли на борт, до своєї машини, там нас вже чекали водії. Я швидко розповіла куди ми їдемо далі, зателефонувала в центральний офіс і сповістила, що за дві години будемо на місці, нехай нас чекають. Цього разу за кермом було їхати дуже важко, через те що в Англії правосторонній рух, і потрібно було швидко орієнтуватися куди і як їхати. За кермом був Ваня, а я контролювала дорогу. Коли ми прибули до нашого пункту призначення, я пішла з усіма документами, перевіряти і віддавати доставлений товар. Мене не було близько 3 годин. Після усього, ми вирішили поїхати в якусь кав'ярню, щоб випити кави, зігрітися, бо на вулиці було дуже холодно і йшов дощ, ну і нам потрібно було десь "вбити час", бо до наступного парома 5 годин. Я звичайно намагалася, подзвонити, щоб нам надали раніше перепустку на наш паром, але на жаль сьогодні фортуна була не на моїй стороні, тому довелося чекати. Назад дорога була набагато легша, бо без вантажу, і не було таких проблем з документами. Цього разу за кермом їхала я, бо для Вані прийшла термінова робота, і він її вирішував, добре що ноутбук завжди є з собою, але який же то програміст без ноутбука у всіх куточках. Доїхали ми досить швидко і пішли відпочивати, в нас був лише один день на те, щоб повалятися у ліжечку, бо завтра потрібно буде допомагати для Вані збиратися в Канаду. Я за нього дуже щаслива, але водночас дуже сумую, я так звикла до його постійної турботи, і нічних посиденьок у мене або у нього вдома. Я точно буду сумувати. Наступного дня, ми домовились, що будемо збирати речі, адже вже за два дні, ми будемо стояти в аеропорті, і я на два місяці з ним попрощаюся.

- Привіт, ну що готовий?

- Чесно кажучи не дуже, з одного боку дуже хочу їхати, а з іншого, в мене тут дуже багато всього, і я не знаю, як це залишити без нагляду.

- Не хвилюйся все буде добре, для Міши я допоможу, всім чим зможу, за квартирою теж нагляну.

- Хах, а за тобою хто нагляне, ти ж як маленька дитина.

- Ну почнімо з того, що ти їдеш не на довго, і будеш до мене телефонувати кожного дня, ну і потім, не така я і маленька дитина, і до знайомства з тобою, жила сама і все сама робила.

- То було до нашого знайомства, а зараз є я, і я маю за тобою наглядати, щоб ти не втомлювалась. Знаючи тебе, ти зараз будеш днями і ночами сидіти на роботі, і нічого не їсти.

- Ой ой, ну чому ж одразу днями і ночами.

- Ну можливо і ночувати будеш вдома, але точно за роботою, тому я буду дзвонити і вкладати тебе спати, будеш засинати переді мною.

- Так, заспокойся, все буде добре, йдемо збирати твої речі.

- Пішли, ти правда зараз будеш сміятися дуже.

-Чому?

- Бо в мене дуже багато речей, і я не впевнений що все влізе в мою валізу. - Ну не переживай, якщо то я тобі свою ще дам, будеш з двома.

- Ні, дякую, я бачив твою валізу, вона занадто велика.

- Тоді йдемо впихати все у твою, бо поїдеш з двома.

- Ні ні, дякую, краще я щось залишу, але поїду з однією валізою, вона й так велика.

   Ми довго возилися з речима, не так довго збиралися, як все перевіряли. Особисто я разів п'ять перевірила документи, бо це найважливіше. Через те, що Ваня летів літаком, то їжі він взяти з собою не міг. Сьогодні я додому не пішла, ми вирішили провести цей вечір разом і завтра в аеропорт вже потрібно буде їхати. Сльози вже на очі накочуються.