Глава 3

   Близько 5 ранку ми завершили увесь проєкт, залишилось лише узгодити з поліцією. Ну, це не буде проблемою, я дуже добре знаходжу контакт з людьми, та вмію їх вмовляти і переманювати на свою сторону.

- Так, Каріна, лягай спати, бо ти вже майже добу на ногах, а тобі сьогодні ще Алісу проводжати вночі, ти ж не забула?

- Звичайно не забула.

- До речі, ти її вже розповіла про роботу?

- Ще ні, чекаю слушної нагоди, та і ще не знаю. 100% розповім, коли буду знати остаточно.

- Можливо ти і права, добре йди спати, добраніч.

- Ти теж лягай, не сиди довго, хоч у тебе і вихідні, але ти не спав ще довше ніж я.

- Каріна, ти забула, що я айтішник, мені не спати ночами, це цілком нормально.

- Ага, а потім валитися з ніг в мене на очах, звичайно, бігом лягай спати, бо зараз отримаєш. - пригрозила я.

- Боюсь-боюсь)))

   Прокинулась я близько 13, була втомлена, і невиспана, але я обіцяла для друзів піти з ними в зоопарк. Ваня солодко спав збоку, тому я тихенько встала, забрала свої речі і пішла у ванну. Прийняла освіжуючий душ, випила кави і мені стало трішки легше. Поки всі спали, я поїхала забрати свою машину з сервісу, (мені звичайно подобається, коли Ваня мене возить, але їхати самій за кермом, це є такий кайф, та і не дуже хочу напружувати його по всіх моїх дрібницях, я розумію що він не проти, і тільки радий мені допомогти, але мені вже не зручно).

  Коли я приїхала, Аліса вже встала і поралась на кухні.

- О, привіт, ти вже встала, я думала ти довго будеш спати.

- Та ні, вирішила приготувати нам щось, та і в дорогу потрібно щось взяти, а ти де була?

- Та їздила машину забирати з сервісу, досить Ваню експлуатувати, мені звичайно подобається з ним їздити, але ж не завжди.

- Ну, але знаєш, мені подобається, те що ви зараз разом живете і те, що він тебе возить, мені теж дуже подобається. - з хитрою посмішкою сказала Аліса.

- Та ну тебе, пішла я, переодягнусь і зателефоную в поліцію.

- А що сталось, для чого поліція?

- Та то по роботі, нічого такого, не хвилюйся, тебе не буду виганяти з поліцією.

- І на цьому дякую, йди, разом буди свого "друга" ха-ха.

- Ой все, йди вже, готуй.

  Коли я прийшла в кімнату Ваня ще солодко спав, я дуже не хотіла його будити, але мій телефон вирішив по іншому, (і в мене ще запитують чому я вимикаю звук, ось чому).

- Привіт, - хриплим і сонним голосом промовив Ваня.

- Привіт, вибач, тепер ти розумієш, чому в мене вимкнений звук.

- Та заспокойся все ок, скільки можна спати, котра година?

- Вже майже 16, вставай, там Аліса щось приготувала, а я зараз кави зроблю, будеш?

- Ого, вже так пізно, чому ти мене не збудила, як сама встала? А каву залюбки вип'ю.

- Чому я мала тебе будити, ти так спав міцно, та і працював же цілу ніч, і плюс мене все одно вдома не було, я в сервіс їздила, машину забирати.

- Треба було сказати, я б тебе відвіз.

- Та ні, дякую, ти і так повозився зі мною, поки машина була в ремонті.

- Може ти вже заспокоїшся зі своїм "повозився" і так далі, бо вже реально починає злити, я он взагалі живу в тебе, маю ж я хоч якось віддячити.

- Добре, не злись, ходи на кухню.

   Ми пішли на кухню, я зварила каву, Аліса зробила бутерброди, усі перекусили, і почали збиратися в зоопарк. Погуляли ми десь до години 19, і поїхали додому, щоб Аліса з Яном трішки відпочили перед дорогою, і поїли. Я замовила доставку з ресторану, щоб нічого не готувати, бо не було ні сил, ні бажання. Друзі почали збирати речі, а я ходила контролювала Алісу, знаючи що вона, як завжди, щось забуде.

- Аліса, ти все взяла? - запила я при виході з квартири, вже знаючи, що вона забула навушники.

- Так я все перевірила і Ян декілька раз передивляюся речі.

- Прям все все забрали?

- Так, точно все забрали.

- А це що, - протягую руку з навушниками для Аліси і уважно дивлюсь на її реакцію.

- Я ж їх брала, чи ні.

- Аліса, Аліса, ти не змінюєшся.

- Так народ, грузимось, бо карта показує сильні затори, а до потяга лише година,- сказав Ваня.

   Дивно, чому ввечері так багато машин, зазвичай їх багато зранку і о годинні 17, але аж ніяк не о 22:00, але добре. Ми швиденько завантажили всі речі в машину Вані, він ніяк не може заспокоїтись, і поїхали на вокзал. Приїхали ми за 15 хвилин до потяга, тому все супер.

- Так народ, далі ви до нас приїжджаєте, Ваня, ти зрозумів, впихаєш Каріну в машину і їдете до нас в Чехію,- сказала Аліса.

- Сонечко, тебе не цікавить, що я збоку стою? - поруч запитала я.

- Каріночка, тобі казати, без сенсу, ти мене все одно ніколи не слухаєш.

- Чому це я тебе ніколи не слухаю?

- "Гаррі Поттер", "Пірати", мені продовжувати?

- Не треба, я тебе зрозуміла, а ти чому смієшся?- запитала я у Вані

- Чому я сміюся, я не сміюся.

- Та ну вас. - жартуючи образливим тоном сказала я.

 От і прибув потяг на нашу платформу. Ян пішов, знайшов місця, і заніс речі, а ми з Алісою, не могли наобійматися наостанок.

- Так, то ти зрозумів?- запитала Аліса у Вані.

-Та не хвилюйся ти так, все зроблю в кращому вигляді.

- Мені не треба в кращому, мені потрібно в як найшвидшому.

- Добре ми щось спробуємо вигадати.

- Ну я побачу. Добре любі мої, пішли ми, бо скоро потяг буде відправлятися.