3.4

Волоцюжка привів їх до покинутого доку, неподалік портових пірсів. За час, що минув з моменту останнього використання будівлі, дах встиг провалитися в одному місці. Дерев'яні стіни підгнили, і зараз трималися лише на чесному слові. Вікна, двері, та ті нечисленні речі, що мали хоч якусь цінність, встигли порозтягувати місцеві волоцюги та матроси.

Всередині будівля була ще гіршою. На підлозі лежало сміття вперемішку з рештками стелі, що тепер лежала на підлозі, а не на своєму законному місці.

Серед всього цього бруду лежали тіла двох чоловіків, худого і товстого. Хель підійшла до мертвих тіл. Уважно подивилася на них, а потім промовила на хелтарі, звертаючись до худого:

- Вставай, годі прикидатися. Мене ти не обдуриш.

За мить перед Хель з'явився привид худого Ілісмана. Він поглянув у очі Хель, які з темносиніх перетворилися на чорні, немов два бездонних провалля.

- Пані… - Промовив Ілісман, та Хель зупинила його, піднявши руку, продовжуючи роздивлятися тіло товстого брата-афериста. – Де твій брат?

- Так… - Здивовано відповів привид, але збагнув, що не бачить поряд із собою душі свого товстого брата.

Тим часом Хель  підійшла до тіла, роздивилася рану від зубів на шиї товстого Ілісмана. Відсутність крові.

- Шак кард. – Прошипіла розлюченою кішкою богиня. 

До неї підійшли Нель та Король. Старий ювелір стояв біля стіни, намагаючись вгамувати нудоту, від побаченої картини.

-Що трапилося? – Запитала Нель. Замість відповіді Хель показала сестрі рану. – Шак кард, гхир іннат!(* розширений варіант лайки шак кард, який містить в собі не лише опис особи, до якої примінюється ця лайка, а також опис його протиприродної появи на світ в наслідок збочених статевих вподобань одного з батьків)

- Ти знаєш що це? – Здивовано запитала Хель. Хоча її здивування було викликане, в основному, широкими знаннями богинею життя деяких особливостей хелтару.

- Колись я вже зустрічалася з подібними тварюками. Задовго до твоєї появи. Коли пали древні боги пали й їхні народи. Проте один народ, Суккуб, народ, створений Калісто, хоч і перетворився на виродків потойбіччя, знайшов спосіб, як їм залишатися у явному світі. Вони випивали душі живих, тим самим наповнюючи себе живою силою, що не дозволяла їм провалити в трясовину потойбіччя. Для цього, одні з них навчилися використовувати людські емоції, такі як страх, пристрасть, ненависть і навіть кохання, інші почали пити кров, разом з нею випиваючи й душу. Я гадала що всіх їх було знищено ще десятки тисяч років тому.

- Ми гадали, що й всі древні боги провалилися у потойбіччя, але, як виявилося, Калісто, випиваючи душі живих, змогла дожити у світі й до сьогодення. – Відповіла їй Хель.

- Це ще не доведено.

- Нель, не будь наївною. Таких тварюк, про яких ти говорила, я зустрічала в багатьох світах. Їх там називають по-різному: вампіри, упирі, демони, інкуби… Тож, древні боги нічого нового не вигадали. Вони могли проходити межі. Ти це знаєш не гірше за мене. А отже й могли навчитися цьому у зовнішніх світах. От тільки є одна незначна деталь: смертні не мають сили щоб убити душу. Вони можуть спотворити її, перетворивши жертву на подібних собі, але не вбити душу. – Відповідала Хель сестрі нервово, вся ця ситуація дратувала її, тому вона ходила біля сестри взад-вперед, і навіть розмахувала руками. Сама того не помітивши, богиня перейшла на хелтар, свою власну мову. – Я теж дарувала своїм жрецям силу проводити суд над душами. Очищати їх, щоб вони могли покинути світ, або навпаки, відправити душу у потойбіччя. Але не знищити. Зробити це можуть лише боги. Розумієш це?

- Хель, здається нас підслуховують.

Чорнокоса богиня різко зупинилася. Оглянулася.

- Де ж ти… - її погляд зупинився на чомусь помітному лише їй. – А ось і наші непрохані гості… Мама вас не вчила що підслуховувати не можна?

Наступної миті, сильний ментальний удар Хель викинув непроханих гостей геть. У повітрі з'явилася краплина крові, і полетіла на брудну підлогу, проте Хель не дозволила їй цього зробити, перехопивши краплину рукою.

Якусь мить Хель роздивлялася краплину крові.

- Хто ти, відкрийся. – Тихо прошепотіла вона на хелтарі, а потім здивовано промовила українською мовою: - Аня? Якого …?

- Щось мені все це не надто подобається… - Промовила Нель, дивлячись на краплину крові на руці своєї сестри-богині.

- Мені теж. Хтось намагається використати мою родину проти мене.

- І що ти будеш робити?

- Хіба у мене є вибір? Що я за богиня, якщо не зможу захистити своїх рідних?

- А я гадала ти шукатимеш свою втрачену силу…

- Нель, я не для того провернула всю цю аферу із власною смертю, щоб збожеволіти від власної сили. Щоб протистояти виродком потойбіччя я повинна залишатися собою, а надлишок сили випалює нас. Випалює з середини. Спотворює душу перетворюючи на тварюк потойбіччя. Ні, Сестричко, я вчасно позбулася тих сил, щоб не з'їхати з глузду. І тепер, коли ми знаємо, що окрім некроманта нам протистоять ще й древні боги, я переконуюся, що мій вибір був вірний. Моя сила відновиться з часом сама, але вона не буде такою палючою та п'янкою. Вона буде чистою і свіжою, як тоді, коли я вперше прийшла на Пангею. – Після цього Хель повернулася до душі одного з братів Ілісманів. – Твій брат з торицею заплатив за всі ваші гріхи. Свої та твої. Тому я дозволю тобі піти, але пам'ятай, якщо наступного разу ми зустрінемося з тобою за подібних обставин, я вже не буду такою доброю. – Коли привид Ілісмана зник, покинувши простори світу, Хель, знову звернулася до сестри: - Що ти знаєш про старих богів? Які їхні справжні сили та вміння? Кого ще некромант може привести на Пангею?