3.2

Поліцейська автівка зупинилася неподалік сміттєвих баків, огороджених жовтою стрічкою. За стрічкою, біля баків уже працювали експерти. Сергій Клименко уважно подивився на свою напарницю.

- Ну що, готова?

Дівчина посміхнулася.

- Заради цього я й пішла до поліції.

- Я теж був таким, коли тільки прийшов в органи. Мріяв, що буду розкривати найзаплутаніші злочини, стану крутим детективом, як Коломбо, чи навіть Шерлок Холмс… Реальність виявилася значно іншою. Нічого, нюхнеш трішки гімна, сама все зрозумієш. Ходімо.

Вийшовши з авто, поліцейські направилися до експертів. Біля стрічки їх зупинив якийсь сержантик, проте, побачивши документи Клименка, швидко пропустив їх за стрічку.

- Петрович, що тут у нас? – Привітавшись з одним із експертів, запитав Клименко. Біля сміттєвого баку лежало тіло потерпілого, запаковане в чорний пакет.

- Все те ж саме, що й в попередніх трьох випадках. Майже. Тіло знайшов місцевий БОМж, риючись у смітнику. – Клименко з напарницею підійшли до трупу, Сергій, розкрив пакет, і поглянув в середину. Петровська зробила теж саме. Даремно. Від побаченої картини дівчину знудило. – Молодь. – Констатував факт Петрович, перш ніж продовжити. – На тілі виявлені сліди численних тортур.

- Причина смерті – тортури?

- Тут все значно цікавіше. Таке відчуття, що причиною смерті став вогонь.

- Вогонь? – Здивувався Клименко, розкрив пакет, і ще раз оглянув труп. – Я не бачу на тілі опіків.

- Опіки не на шкірі. – Відповів Петрович, обережно розкриваючи рот небіжчика, показуючи повністю вигорівшу ротову порожнину. – Більш детально скажу після розтину. Взагалі, в мене таке відчуття, що потерпілому залили в горло бензин, або якусь іншу горючу суміш, і підпалили.

- Це робили з трупом? Навіщо?

- Подивися уважно на характер вигоряння. Бачиш опіки біля ротового отвору? Це свідчить, що потерпілий пручався, а отже, це робили із ще живою людиною.

- Цікаво, дуже цікаво. Щось іще?

- Так. У кишені потерпілого ми знайшли ось це. – Експерт показав Клименкові якийсь браслет, запакований у вакуумний пакет для доказів.

- Що це?

- Сергію, я паталогоанатом а не барахольщик. – Обурився Петрович.

Напарниця Клименка, яка вже встигла трішки отямитися після побаченного, поглянула на браслет.

- Я знаю що це. Це вхідний квиток.

- Тобто? – Здивувався Клименко.

- Такі браслети одягають відвідувачі нічних клубів. Ти приходиш до клубу, оплачуєш вхід, і потім усю ніч можеш вільно заходити і виходити з клубу. Так охорона розпізнає тих, хто вже заплатив за розваги, від тих, хто хоче пролізти в клуб на халяву.

- Отже, залишилося визначити, в якому клубі роздавали такі браслети цієї ночі.

- Не обов'язково цієї. Він міг бути в його кишені давно.

- Логічно. Молодець Петровська. Сфотографуй труп, і поїхали… - Помітивши, як дівчина знову зблідла, від перспективи нового знайомства з тим кривавим місивом, що було в пакеті, Клименко важко зітхнув. – Йди в машину і чекай мене там.

- А в мене, між тім, ім'я є. – Тихо промовила дівчина, йдучи до автівти.

Довго чекати на себе Клименко не змусив.

- Куди їдемо? – Запитала дівчина, коли капітан повернувся.

- В нічні клуби. Їх не так вже й багато в місті.

- Всього трішки більше ніж пів сотні.

- А ти що пропонуєш.

- Це ж очевидно. Слід звузити коло пошуків.

- Вустами немовляти говорить істина. – Скептично промовив Клименко. – Гадаєш я цього не знаю? От тільки у нас немає зачіпок…

- Якби я знала подробиці усієї справи. Той експерт, Петрович, казав що у попередніх трьох випадках було все майже так само як і тут. Що він мав на увазі?

- У всіх жертв виявленні сліди численних тортур, через що наші доблесні ЗМІ й прозвали вбивцю М'ясорубкою.

Дівчина задумалася на мить.

- Це спільне, що пов'язує ці справи. Але слово "майже", означає, що має бути щось відмінне. Чим ці вбивства відрізняються?

- Першу жертву після тортур втопили. Другій розчавили грудну клітку чимось важким. Третій розтрощили голову, експерти точно не впевнені, але все вказує на якийсь вибуховий пристрій. Ну а четвертій – ти сама бачила, спалили все в середині.

- Цікаво. Який маніяк змінює спосіб вбивства?

- Та, власне, ніякий.

- Ото ж бо. Отже, або це не маніяк, або ми чогось не розуміємо. Це схоже на якісь чітко сплановані вбиства… втоплення – вода, вогонь… щось важке… прес… молот… камінь. Камінь – земля. Вибух – швидке розширення газів. Гази це повітря. Отже маємо чотири стихії: земля, вода, вогонь та повітря. Блін, як в якомусь фентезі…

- Фентезі кажеш. Ні, це не фентезі, це більше схоже на релігійний фанатизм. Знаєш, вибач мене, я в тобі помилявся. Я ж думав, якщо ти дочка генерала, то така ж як решта мажорів, той же синочок нашого судді Пестрих.