Глава 20

У самому серці весни, десь у смарагдових обіймах чарівного лісу, кипіла підготовка до незвичайної події. Весняний бенкет просто неба, задуманий як зустріч друзів, колег і важливих гостей, обіцяв стати чимось грандіозним.

Місце для урочистості було обрано з особливою ретельністю. Мальовнича галявина, що потопала в ніжній зелені молодої трави й оточена розлогими деревами, немов була створена природою спеціально для цього свята. Промені ласкавого сонця омивали галявину, наповнюючи її теплим сяйвом.

У самому центрі цього природного оздоблення розкинувся величний білосніжний намет з витонченою аркою біля входу. Крита частина намету органічно переходила у відкритий майданчик, де стояли елегантно сервіровані столики з білосніжними скатертинами та блискучими сервізами. Невагомі фіранки з повітряної тканини колихалися на весняному вітерці, створюючи відчуття легкості й невагомості.

Опинившись усередині намету, Ганна мимоволі затамувала подих. Оформлення більше нагадувало розкішний банкетний зал, і ніяк не в'язалося в Ганни з уявленням про виїзний банкет на природі. А майстерно зведена на галявині сцена віщувала щось більше, ніж просто застілля з колегами: зоряним гостем вечора стане співачка, чиє обличчя Ганна звикла бачити виключно на екрані телевізора.

Але Ганні було зовсім не до милування навколишньою красою. Коли гості почали прибувати на банкет, їх зустрічали ввічливі офіціанти, готові пригостити келихом прохолодного шампанського і проводити до заздалегідь зарезервованих місць за столами, на кухні вже кипіла робота. Команда Ганни, немов злагоджений механізм, чітко і злагоджено виконувала свої завдання. Кухарі віртуозно орудували ножами, перетворюючи свіжі продукти на кулінарні шедеври. Офіціанти, немов метелики, що пурхають, ковзали між столами, спритно лавіруючи між гостями. Їхні обличчя сяяли посмішками, а в очах читалося захоплення, вони з ентузіазмом розповідали гостям про кожну страву, підкреслюючи майстерність кухарів і продуманість меню. Гості, зачаровані атмосферою свята і майстерними творіннями кулінарів, із задоволенням куштували частування, щедро обсипаючи компліментами Ганну та її команду.

Однак сама Ганна, цілком і повністю захоплена деталями, залишалася осторонь загальної радості. Вона трохи розслабилася лише тоді, коли минув екватор заходу і галявину накрив теплий вечір.  Гості вгамували свій голод і тепер здебільшого задовольнялися легкими закусками та напоями.

Ганна перевела дух, витираючи спітніле чоло тильним боком руки. Кухарський ковпак, який добряче натер їй голову за вечір, був з полегшенням знятий, і вона поправила змокле волосся. Думки Ганни вже витали навколо закінчення цього виснажливого вечора і приємного душу, коли на імпровізовану кухню завітала Віолетта, вбрана в елегантне вбрання і з гарною зачіскою. В її руці був келих шампанського, а сама вона здавалася злегка захмелілою і цілком задоволеною. Широко посміхнувшись, Віолетта звернулася до Ганни:

- Ну що ж, все йде за планом, гості ситі, п'яні та щасливі. Настав час вашого тріумфу, Ганно! Публіка жадає вас побачити.

Ганна кинула на Віолету недовірливий погляд. Її наскрізь просочена запахами кухні біла сорочка липла до спини, волосся, що вибилося з-під ковпака, вологими пасмами прилипло до обличчя. В очах Ганни горів не тільки гарячковий блиск від довгої роботи, а й тінь сумніву.

- Вибачте, Віолетто, але моє місце на кухні. Розважати гостей - не моя компетенція.

Віолетта, не зраджуючи своїй лукавій усмішці, грайливо підморгнула.

- Але ви просто зобов'язані з'явитися перед публікою! Усі тільки й розпитують мене, хто ж створив ці приголомшливі страви. До того ж це традиція. Шеф-кухар ресторану, що обслуговує мої банкет, завжди виходить до гостей, щоб особисто прийняти компліменти.

Ганна, вже готова рішуче відмовитися, на мить задумалася. Вона справді мала не найкращий вигляд: втомлена, з почервонілими від печі щоками, та й переодягнутися ще не мала у щось пристойне для цього заходу.

- Будь ласка, давайте не будемо знову сваритися, - натужно доброзичливим тоном почала Віолетта. - Я всього лише прошу вас на кілька хвилин показатися в залі. Це щось на кшталт виходу кутюр'є після шоу, коли він виходить на уклін вдячним глядачам. Це частина щорічно шоу.

- Ганно Павлівно, ідіть, не хвилюйтеся, ми тут самі впораємося, - втрутилася раптом Лариса. - Ви справді заслужили цих захоплених слів. Нехай гості побачать, хто створив цей кулінарний бум!

Ганна приречено зітхнула. "Гаразд, Віолетто, я вийду до вас за кілька хвилин, - пробурмотіла вона, почуваючись переможеною. - Але спочатку мені потрібно трохи привести себе до ладу.

У глибині душі Ганна сумнівалася, що їй вдасться це зробити. У неї не було ні косметички, ні дзеркала, а обличчя, що палало від спеки кухні, було далеко не в дуже привабливому вигляді.

Але вона не звикла пасувати перед труднощами й усвідомлювала, що якою б її не побачили всі ці багаті люди, їм більшою мірою буде цікава не її зовнішність, а ті смачні страви, які вона сьогодні приготувала.

Свіжим струменем води вона змила з обличчя сліди хвилювання і втоми. Вона завершила свій вигляд, акуратно зав'язавши темне, вологе після вмивання волосся в вузол на потилиці. Ця проста, але витончена зачіска підкреслювала лінію її шиї, надаючи їй жіночності та шляхетності. Хоча на ній була проста форма кухаря з грубої тканини, це анітрохи не применшувало її природної грації та внутрішньої сили духу. Ганна рішуче попрямувала до виходу імпровізованої з кухні й одразу ж ніби потрапила в інший світ розкоші та свята. Засліплена раптовим потоком світла, вона на мить заплющила очі, а потім розгублено озирнулася. Яскраві вогні, що мерехтіли в ночі, і незнайомі обличчя, немов зійшли з відомих рекламних журналів, створювали атмосферу нереальності. Музиканти розважали поважну публіку, пари танцювали в широкому колі, від чого повітря було наповнене ароматом дорогих парфумів.

Ганна стояла в розгубленості, невпевнено переминаючись з ноги на ногу. Її погляд метушився навколо, але ніхто, здавалося, не помічав її присутності й не поспішав їй назустріч. Невже її ніхто не чекав? Сумніви почали закрадатися в її голову. Може, вся справа у відсутності ошатної шеф-кухарської форми, яка прийнята в дорогих ресторанах? Ганна нервово поправила свій звичайний кухарський костюм, почуваючись недоречно в цьому вишуканому оточенні.