Глава 11

Олег важко піднявся з ліжка, почуваючись розбитим і млявим після буремних веселощів напередодні. Він насилу заплющив очі і подивився на годинник - невже вже майже південь? Вчорашній вечір повільно спливав у пам'яті уривками діалогів. Так, він уже був не таким молодим, як раніше, і алкоголь, здається, вже не так легко засвоювався його організмом. Він прошаркав на кухню і налив собі склянку води, жадібно випив її за кілька ковтків. У будинку було тихо. Олег раптом зрозумів, що пропустив сніданок. Анна напевно кудись поїхала у своїх справах.

Громов вирішив, що потрібно зателефонувати їй і сказати, що сьогодні ввечері вона йому буде не потрібна. Андрій пообіцяв приїхати до нього. Він уявив, як пояснюватиме присутність напівголих красунь Ганні. Вона напевно відразу окине його осудливим поглядом. А йому зараз зовсім не хотілося відчувати себе зіпсованим розпусником. І тим більше виправдовуватися перед нею.

Чоловік уже збирався вирушити в сауну у своєму будинку, мріючи вдихнути аромат кедра й добряче розпаритися, щоб вивести з організму токсини й негативну енергію, як результат хмільної вечірки. Але в цей момент його погляд упав на струнку постать Ганни, яка граціозно запливла крізь широкі розсувні двері з саду з бірюзовим басейном, що сяяв під променями яскравого сонця. Миттєво забувши про свої плани, Олег завмер, зачарований природною красою цієї тендітної жінки. У вигинах її тіла відчувалася жіночна зрілість, а в очах світився життєвий досвід, надаючи її вигляду особливого магнетизму. Блакитні очі Анни привітно блиснули, коли вона побачила його босоного, що стояв на кухні.

- Добрий день! - привітала Ганна Олега і поставила на стільницю вазочку зі свіжозрізаними травами - черемшею, петрушкою і кропом, поруч зі ще однією вазою з весняними квітами. - Ваш водій відвіз мене вранці на ринок, я купила для вас чудові овочі, фрукти і м'ясо. Вибачте, але я категорично відмовляюся готувати з продуктів, які купує ваш водій у дорогому супермаркеті.

- Добрий... Отже, ви вирішили взяти все у свої руки? - запитав він із теплою посмішкою, дуже зрадівши її присутності.

- Але ви найняли мене, щоб я вас завжди смачно годувала.  Ви напевно голодні? Я з радістю приготую для вас усе, що забажаєте. Вона чекала на відповідь.

Олег хотів було заперечити і сказати, що він не голодний, але його шлунок по-зрадницьки заурчав, хоча апетиту зовсім не було після вчорашньої пиятики. Він так само помітив відсутність будь-яких слідів його вчорашнього застілля.

- Я дозволила собі трохи поприбирати у вітальні. Сподіваюся, ви не проти? - з легкою посмішкою запитала Ганна, простеживши за його поглядом.

- Що ви, звісно ні! - вигукнув Олег із вдячністю оглянув бездоганно чисту кухню.

- До речі, водій сказав мені, що досі не вдалося знайти хорошу прибиральницю, - продовжила Ганна. - Я подумала, що можу впоратися з цією роботою, щоб не сидіти склавши руки між приготуванням сніданку та вечері. І таким чином я зможу набагато швидше повернути вам борг.

Олег був схильний відмовити, йому чомусь не хотілося бачити її прибиральницею. Як не крути, він поважав Ганну і не хотів принижувати її такою роботою.

- Я думаю, вам зовсім не обов'язково це робити, - м'яко відповів він. - Звичайно, я буду вам вдячний, якщо ви простежите за роботою персоналу - покоївки і садівника, і навіть готовий вам за це доплатити. Але мені б не хотілося, щоб ви самі займалися прибиранням.

Ганна з розумінням знизала плечима.

- Ну як знаєте. Просто мені здається, ви погарячкували, найнявши мене як кухаря, та ще й із такою високою ставкою оплати. Прибирання - це цілком гідна праця. Але я поважаю ваше рішення.

- Повірте, Ганно, - щиро сказав Олег. - Я б платив рівно стільки ж будь-якому іншому кухареві. Але навряд чи його компанія була б для мене настільки ж приємною, як ваша.

Щоки Ганни злегка порожевіли від його компліменту.  Але Ганна нагадала собі, чим закінчилася їхня попередня розмова з таким же грайливим підтекстом. Ні, вона більше не поведеться на це. Начепивши на обличчя ввічливу посмішку, вона поцікавилася:

- Отже, чого б ви хотіли на обід?

Олег злегка насупився, вловивши зміну в її настрої. Ганна рішуче перевела розмову в суворо професійне русло. Ніби вирішила тримати безпечну дистанцію і не допускати жодних двозначностей.

- Хм, може, який-небудь легкий салат? - запропонував Олег.

- Прийнято, - відгукнулася Анна. - Я приготую для вас салат з авокадо, червоною цибулею, томатами чері та заправкою з лимонного соку, оливкової олії та прованських трав.

- Звучить чудово, - схвалив Олег. Він збирався додати комплімент на адресу Ганни, але стримався, побачивши її рішучий погляд. - Але спочатку я скористаюся сауну, а вже потім поїм. Поки що мене цілком влаштує який-небудь освіжаючий напій, - спокійно додав Олег.

- Звичайно, як щодо домашнього лимонаду? - запитала Ганна.

- Підходить, - посміхнувся Олег, погоджуючись на запропонований прохолодний напій. Принесіть мені його, будь ласка, щойно він буде готовий.

- Без проблем,- сказала Ганна.

Олег вирушив у парну. Там він провів близько півгодини, дозволяючи теплу і вологій парі заспокоїти свої м'язи після стресового тижня. Коли бажане розслаблення почало приємно розливатися по тілу, він вирішив, що настав час покинути парну. Вийшовши з лазні, Олег одразу ж попрямував до басейну. Цього року весна була холодною, але він користувався басейном на повну - після сауни вода не здавалася крижаною і була саме тим, що йому потрібно. Не роздумуючи, Олег бадьоро спустився сходами і занурився в прозору, заспокійливо холодну воду. Він швидко поплив, занурюючись повністю і дозволяючи чистій водній стихії підбадьорити й освіжити його з голови до п'ят.